Північно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства

П’ятирічний директор мурашиної ферми

Вже удев’яте Волинський обласний еколого-натуралістичний центр спільно з управлінням освіти і науки облдержадміністрації та президією облради українського товариства охорони природи провели виставку-конкурс «Барвистий світ домашніх улюбленців». Прийшло сто дітей, принесли 68 своїх улюбленців. А серед них екзотичні представники Африки, Америки, Азії… Побачив тут ящірку ігуану, черепашку дартвейдера, папуг, хом’яків, поштових голубів, кроликів, котиків і собачок… Симпатична Аліса, яку Василько Самутін цьогорічної зими врятував  од холодної смерті, і взагалі усіх збила з пантелику. Трохи схожа на леопарда, трохи на лисицю.

– Що це за порода? – допитувались члени журі. – Такої ще не бачили.

– Дворняга! – відповідав хлопчак і розуміюче пояснював: – Це моя мама його так розмалювала. Вона у мене працює з різними тваринками, уміє стригти собак і котів, підрізати їм нігті і розмальовувати.

Виявляється, ось як з’являються нові породи. Спершу хтось розмалює, а потім кінологи, дивись, і виведуть таку насправді: буде схожа трохи на лисиць, трохи на леопардів.

Але найбільше мене здивував п’ятирічний Михайлик Кравчук. Цей малюк присунув на виставку справжню мурашину ферму та ще й став так цікаво розповідати про королеву мурах, що кожному неодмінно захотілося завести таку собі. Це ж бо цілими днями можна спостерігати за життям мурашок. Та виявилося, що цей п’ятирічко наглядає ще за ціп’ятками й індичатами, має морську свинку і хом’ячків… Справжній господар і вже всезнайко.

Свято зібрало школяриків і дошкільнят з цілої області. Своїх домашніх улюбленців привезли на екскурсію до обласного центру учні сіл Нуйна Камінь Каширського, Штунь Любомльського, Замшани, Ратнівського р-нів, м. Ківерці, і, звісно, зі своїми рибками, птахами, тваринами прийшли вихованці гуртків, що діють при багатьох луцьких школах. Здивував вибір Олександра і Вікторії Петрух.  Брат із сестричкою навчаються у Ківерцівській ЗОШ №4, але кожен має свого улюбленця. Сашко прийшов з кроликом Пушком, а його сестричка з папугою-корелою на ім’я Кеша. Останній – великий симпатяга, любить танцьовувати під музику, а ще мандрівник і любитель всіляких пригод. 

– Наш тато стояв на зупинці, чекаючи на автобус, – розповіла дівчина. – А тут прилітає цей папуга, покружляв і сів нашому татові на плече.

– Певне твій батько дуже добрий чоловік? – висловив здогад.

– Атож! Його зовуть Юрієм, він працює в екологічному центрі, звісно, любить природу і все живе.

Третьокласник Луцької ЗОШ №3 Сергій Шаповалов познайомив з хом’ячком Пушком і хом’ячихою Мілкою. Дуже потішна і мирна парочка. Можна годинами спостерігати за їхніми іграми. Завдяки їм хлопець навчився з усіма дружити й ніколи не сваритися. Хай би там що! Має бути мир.

Шестикласник Гаразджинської ЗОШ І-ІІ ст.. Луцького р-ну Андрій Сутулов приїхав на це свято разом з керівником гуртка Вікторією Боровик. Привіз кролика Фаньку. Втім, зізнався, що вдома має ще три кролі. Є також свині і корови, за якими доводиться доглядати. Семикласниця Луцької ЗОШ №17 Софійка Лялюк колисала котика Пушка. Ну, зовсім малесенький, любить молочко і лащитись, і спати. Восьмикласниця Луцької ЗОШ №11 Ірина Чиж принесла у клітці парочку папуг.

– Це Паша, а це Маша! – взялася знайомити, а тоді й розповідати, що вони їдять, коли лягають спати, коли просипаються і будять її молодшого братика. Катруся Бойко ходить ще тільки у маленьку школу, а вже обзавелася хом’ячком на ім.’я Хома. Він допомагає їй учити домашні завдання. А ось восьмикласниці Луцької ЗОШ №11 Олі Кондратюк кролика Степана подарувала тьотя Лєна. Це було на Різдво.

Дітей вітали провідний спеціаліст відділу кадрів вищої освіти та виховної роботи управління освіти і науки облдержадміністрації Оксана Малащук, директор Волинського обласного еколого-натуралістичного центру Валентина Остапчук,  начальник відділу у справах дітей кримінальної міліції УМВС у Волинській області Валерій Кот, іхтіопатолог державної установи Волинської регіональної лабораторії ветеринарної медицини Борис Максимюк, ветлікар клініки «Лапа» Ірина Шелест та директор зоомагазину «Гармонія» Тетяна Самутіна. До речі, остання принесла дітям ще багато всіляких подаруночків. У журі конкурсу були й представники волинського лісоуправління та журналу «Лісовий вісник».

Ця виставка-конкурс проходили під девізом: «Пізнай тваринний світ і ти зрозумієш таємниці життя». Чи вдається це дітям, організатори спробували дізнатися під час гри «Друг у твоїй оселі». Усі учасники отримали екзаменаційні листи і подалися здавати екзамени. На зупинках «Я і мій улюбленець», «Знайомство з підопічними», «Цікавинки і новинки про домашнього улюбленця», «Всезнайки», «Прогулянки та дозвілля з братами меншими», «Доглядаємо, піклуємось, любимо» хлопцям і дівчатам довелося відповідати на найрізноманітніші запитання дорослих екзаменаторів. Тридцять п’ять учасників усі шість екзаменів здали на одні п’ятірки, їм і дісталися подарунки від мережі зоомагазинів «Гармонія». Але й інші учасники не лишилися без призів. Усі-усі отримали грамоти і цінні подарунки.

А ще перед дітьми виступив справжній кінолог, молодший інспектор міліції Микола Головій. Його собака Джолі служить у міліції, допомагає берегти мир і спокій, уміє шукати зброю, наркотики, гільзи, навіть «вміє говорити». Щоправда, по-собачому. Але господар її розуміє.

– Джолі, сидіти! Лежати! До мене! На місці! Повзи! Лапу! – командував кінолог-міліціонер.

І Джолі все-усе виконувала.

– Вона розуміє навіть жести! – мовив насамкінець Микола Головій. – Ми їх використовуємо, коли непомітно і тихо потрібно упіймати якогось злочинця.

Словом, свято домашніх улюбленців пройшло цікаво.

– Діти, любіть тваринок і пам’ятайте слова Антуана де Сент Екзюпері, котрий колись сказав: «Ти відповідаєш за того, кого приручив».

– У нас на Волині усі люблять тварин, – мовила Тетяна Самутіна. – Може, саме через те, у нас мир і злагода.

Сергій ЦЮРИЦЬ,

прес-служба ВОУЛМГ.

У редакції газети «Волинь-Нова» відбулося чергове засідання інтерактивного прес-клубу. Представники влади та ділових кіл, народні депутати та журналісти обговорювали тему «Чи проживе Волинь без російського газу». Його модератором стала начальник відділу інформаційного забезпечення обласної ради Оксана Лукашук. Серед виступаючих був і начальник відділу лісових ресурсів Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Григорій Новосад. Він зокрема сказав: «Лісогосподарські підприємства області продають дрова по 100 грн за кубічний метр. Виготовляємо та реалізовуємо паливну тріску. Для цього закупили 10 спеціалізованих машин. Думаю, попит на нашу продукцію зростатиме, а отже, і ціна збільшиться». Всі зійшлися на думці, що потрібно розвивати альтернативні джерела енергії, впроваджувати енергоощадні програми, вберегти від приватизації ДП «Волиньторф», добудувати шахту №10 «Нововолинська», збільшити видобуток на Локачинському газовому родовищі, розглянути проекти будівництва заводів із виробництва біогазів, більш активно і економно використовувати лісоресурси області.

Сергій Цюриць,

прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

– Концепція лісівництва має змінюватися у бік поліпшення якісного садіння, догляду і вирощування лісу,  – наголосив перед директорами та головними лісничими держлісгоспів начальник ВОУЛМГ Василь Мазурик. – Вже після шістдесятирічного віку насаджень є предостатньо охочих, які виявляють бажання зайнятися лісовою справою. До цього ліс цікавить лише лісівників.

Головний лісівник Волині резонно вважає, що досі затрати на лісоведення не були справедливими. Ліс росте 90-110 років, але найбільші затрати приходяться на час заготівлі та переробки. Фінансування на садіння і догляд до часу передачі в головний лісофонд – більш ніж мізерне. Дехто на садіння одного гектару лісу витрачає по 400-500 гривень, на збирання ж лісового врожаю – у сотні разів більше. Це не сприяє лісівництву. Підхід до лісоведення має кардинально змінитися. Про те, як це зробити, і йшлося на «Академії лісоводів».

Вона проходила на базі ДП «Володимир-Волинське ЛМГ». Директори і головні лісничі держлісгоспів зібралися у Павлівському лісництві, де їх зустрів лісничий Микола Конон. Ця людина віддала лісівничій справі близько тридцяти років свого життя, знає лісівничу науку та грунтові особливості земельних ділянок, обізнаний із сучасними методиками вирощування, садіння та догляду лісових культур. За роки роботи під його керівництвом посаджено сотні гектарів рукотворних лісів. Прижилися, ростуть, радують око, дають добрий приріс деревини. Саме на це і звернули увагу лісоуправлінці. І ось після короткого вступного слова головного лісничого ВОУЛМГ Сергія Шеремети Микола Петрович провадить усіх до теплиці, яку павлівські лісівники збудували на садибі лісництва.

– Збудували у саду, де й місце обжите і життєдайна прохолода є,  – каже господар. – Висадили до 30 тисяч черенків двадцяти порід. В основному це культури декоративних деревець, кущів та ягідників. Прижитися і рости допомагає штучне зрошення.

Лісничий вмикає «штучний дощик», парник наповнюється рясним туманцем. Все як у тропіках – температура під 70^о і тепле крапельне зрошення. Нема лиш грому і блискавиць. Звісно, для черенкування кращих умов годі придумати. А заклав цю парникову черенкову шкілку лісничий на заклик колег із лісоуправління для створення місцевих дендропарків, озеленення громадських та приватних територій.

– За якийсь час плівку знімемо, – каже лісничий, – черенки до настання холодів мають загартуватися.

Багато хто з присутніх не приховує свого подивування: «Справжній господар цей Конон!..» А дехто з бувальців поглядав і з упередженням. Мовляв, у тепличці такий ліс, як у Конон, хто хочеш виростить, навіть методом черенкування, а чи вдається йому це у природніх умовах?

– А тепер запрошую на лісорозсадник, – ніби читає думки колег Микола Петрович.

Павлівський лісорозсадник знаходиться в урочищі Ляхівська дача. Свого часу тут, як і в Гаражджі, Ратно та Ковелі, вирощувалося по декілька мільйонів сіянців і саджанців основних лісоутворюючих порід. Хоч його головним призначенням було забезпечення сіянцями дуба і сосни, він відомий також вирощуванням сіянців модрини (на землях Володимир-Волинського лісомисливського підприємства найбільші площі цієї гостьової для Волині лісокультури) і тополі (свого часу саме завдяки старанням лісівників і лісокультурниць цього розсадника вдалося обсадити тополями усі волинські дороги, вже в останні роки більшість цих шеренгових підприємливим бізнесменам дісталися як дармовий лісоматеріал). Тут одні з найродючіших грунтів на Волині. Це великий плюс для лісівництва, хоча разом з тим має й певні мінуси. Справа в тім, що на таких грунтах охочіше ростуть і бур’яни. Посаджені сіянці і саджанці потребують постійного догляду. І цього разу всі побачили прокошені міжряддя навіть на тих лісопосадках, де деревця вище людського зросту і вже посміюються з бур’янів. Микола Конон водив від одної плантації до іншої, скупо розповідав про схеми посадки, догляд та особливості росту. Більшість культур дуба звичайного створено трирічними саджанцями, вирощеними на Павлівському лісорозсаднику. Вже після першого року вони мають до півметра висоти. Лісівники оглянули культури дуба, клена, модрини різних років і лишилися приємно вражені. Скрізь майже стопроцентне приживання, а швидкорослі дубці мають рівненькі стовбурці, зростом і статурою – один в одного. Щоправда, хтось з найуважніших помітив, що частина деревець цілувались з весняними приморозками, має прижухлі листочки. І це гартує молодняк. Всі плантації стійкі до хвороб, про що свідчать чисті стовбурці і листя. Лісівники оглянули культури від року до тридцяти! А це близько п’ятдесяти гектарів! Особливо подивувала плантація тридцятирічних дубочків, яку Микола Петрович садив ще молодим лісівником на ділянці, де раніше росла осичина. Всі визнали, що Микола Конон уміє і любить  вирощувати ліс не лише у теплицях. Він у нього – мов сад який. На краях подекуди ростуть дикі яблуні і груші. Всі міжряддя прокошені, стопці побілені і підписані. До семінару виготовлено інформаційні таблички.

– Видно, що і директор ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» Дмитро Войтюк, і весь його колектив поставилися до цього заходу дуже відповідально, – каже начальник відділу лісового господарства ВОУЛМГ Борис Бабеляс. – Про це свідчать не тільки новенькі таблички і свіжовибілені стовпці, а й прокошені міжряддя, добротні інформаційні щити. Та все ж найголовнішим героєм сьогодні став ліс. Його за тиждень не посадиш, а він у господарстві – мов кралечка. Відчувається, що і три, і п’ять, і десять, і двадцять, і тридцять років тому тут садять його з душею, сумлінно і відповідально доглядають усі ці роки. Молодці.

– Стараємося! – не приховує своєї радості од цих слів головний лісничий ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» Володимир Туревич. – Не кожен рік випадає честь приймати у себе таке добірне товариство.

Тим часом директори і головні лісничі, оглянувши зеленолісся, повертають до польового розсадника. І знову несподіванка. Павлівці надзвичайно велику увагу приділяють підготовці площ до висівання насіння. Особливо шанують чорний і сидеральний пари. І не дарма. Адже вважається, що насінинки різних трав і бур’янів можуть «дрімати» у землі декілька років. Їх потрібно «розбудити», включити у процес, щоб виявити і убезпечити від них насіння деревець. Для цього щонайкраще підходить чорний пар. Ось і «вискороджує» тракторець земельку, «вичісує» од насіння бур’янів. А щоб збагатити грунти азотом та іншими корисними мікроелементами, лісівники засівають поле сидеральними культурами, зокрема тут побачили ріпак, олійну редьку та гречку. Вже при висіванні насіння збагачують землю родючими сумішами. Відтак створюють умови для росту, а потім і загартування сіянців. Ось така, здавалося, проста технологія вирощування. Звісно, окрім бажання і любові є строге дотримання технологій і навіть якихось власних секретів. При посадці сіянців та саджанців варто якісь корінці підрізати, обробити у глиняній бовтанці, аби всі вусики тягнулися донизу одною борідкою, щоб корінець рівненько пішов углиб, бо коли пригнеться, деревце, якщо й прийнялося, на третій-п’ятий рік загине. Тільки п’ятого року виявиться брак. Садівник буде дошукуватись причини відпаду у цьому році, а вона – у загнутому корінчику, який через людську недбалість не зміг закорінитися. А декотрі недогляди проявляться тільки через сорок літ… Деревце вже радує око, мірить кроною до хмари дістати і раптом починає хворіти, гине. Що за напасть така, як одрятувати молодий лісок, бідкаються лісівники, а причина в необробленому насінні, вчасно не зроблених супроти хвороб «прививках», недоброякісній підготовці землі. Садівничий  того ліску давно відзвітувався, пішов на підвищення, винуватить свого наступника, а насправді винен сам.

В урочищі «Павлівська дача» лісоводи познайомилися з культурою сосни, висадженою однорічними саджанцями цієї весни. Звернули увагу, що до рівненьких рукотворних рядочків природа, ніби змагаючись з лісівниками, додала чимало самосіву і він приживається. Відтак заговорили й за метод природнього лісовідновлення, який останніми роками дуже цінується. Принаймні, якщо раніше 60-70 процентів лісокультур створювалося руками людини, а на природнє відновлення відводилося тільки 30-40 відсотків площ, тепер все навпаки. Але це не значить, що природнє лісовідновлення не потребує людської праці. Посадкову площу слід готувати ще навіть ретельніше – понизити зруби, пройтися плужками чи дисками. В урочищі Радовичі майстер лісу Євген Голодюк наголосив, що площі під садіння дерев на цих землях слід робити одразу після зрубування дерев, інакше вони заростуть бур’янами так, що потім і тракторцем не влізеш. Іноді природнє заліснення доводиться підкріплювати сіянцями з лісорозсадника. Це вартує того. Ліс же садиться не на рік-два, а на сто років щонайменше.

– У 2014 році відновлення лісів природним методом проведено на площі 2431 га, в тому числі зі  сприянням – на площі 1092 га, – каже головний спеціаліст відділу лісового господарства ВОУЛМГ Володимир Неводнічик. – При цьому відсоток сосни звичайної з 302 га у 2013 році зріс до 1014 га у 2014. По ДП «Ратнівське ЛМГ» відсоток забезпечення природного відновлення сосни звичайної становить 87%, по ДП «Маневицьке ЛГ» – 80%, ДП СЛАП «Камінь-Каширськагроліс» – 63%, ДП «Поліське ЛГ» – 62%.

Цей метод лісівники беруть на озброєння, бо при певних обставинах він буває більш ефективним.

– Цьогорічної весни на землях лісового фонду при річному завдані 3900 га відтворено 4016 га  лісів, – наголосив головний лісничий ВОУЛМГ Сергій Шеремета. – З них – 2431 га методом природнього відновлення і 1584 га методом садіння та висівання лісу, у тому числі створено 121 га новолісся.

Також закладено 18 га плантаційних лісових культур швидкоростучих порід та 57 га плантацій новорічних ялинок, а ще висіяно 14,4 га лісового насіння на розсадниках, де очікують отримати 20 млн стандартних сіянців.

До проведення цієї лісівничої академії долучився і голова обласної держадміністрації Григорій Пустовіт. Разом з начальником ВОУЛМГ Василем Мазуриком та журналістами голова держадміністрації простежив стежку дерева від насінинки до лісопильні. Адже ознайомився з роботою ДП «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр», Устилузького лісництва та лісокомплексу ДП «Володимир-Волинське ЛМГ». Підсумкова нарада проходила у конференц-залі лісокомплексу. Григорій Олександрович подякував лісівникам за їх сумлінну працю, вагомий внесок в економіку області, зазначивши, що надходження у бюджет збільшилися до 177 млн грн. супроти 115 млн грн. на цей час у минулорічний період. Водночас поставив нові завдання, закликавши до розбудови цивілізованих європейських стосунків.

– Ми повинні збудувати Європу у себе на Волині, – наголосив очільник області. При цьому додав: – Зараз супроти України йде збройна, інформаційна, психологічна, економічна і енергетична війна з боку нашого великого сусіда. Невідомо, які завдання стоятимуть перед лісовою галуззю восени. Можливо, саме лісівникам доведеться рятувати від замерзання Схід України…

Йшлося на підсумковій нараді також про технічне приймання лісокультурних робіт – лісових розсадників, шкілок, плантацій, лісових культур та ділянок природного поновлення. Доповідач головний спеціаліст відділу лісового господарства ВОУЛМГ Володимир Неводнічик наголосив, що з оцінками «дуже добре» створено 802 га (51%) лісових культур, «добре» – 745 га (47%) та «задовільно» – 37 га (2%). З оцінкою «дуже добре» лісових культур найбільше створили ДП «Ратнівське ЛМГ» та ДП «Волинський ЛСНЦ» – 100% , ДП «Шацьке УДЛГ» – 78%, ДП «Старовижівське ЛГ» – 77%, ДП «Городоцьке ЛГ» та ДП «Поліське ЛГ» – 68%. Тож на сьогодні головним завданням підприємств є своєчасне проведення доглядів за лісовими культурами та природнім поновленням. Згідно оперативних зведень на 16.06.2014 року вже проведено 5653 га доглядів при плані на 1-ше півріччя 7205 га, що становить 78%. Тож є надія, що ліси Волині мають майбутнє. Після виступу головного бухгалтера ВОУЛМГ Лідії Турянської, яка познайомила з підсумками аудиту по ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» (вони також свідчать про дисципліну і фаховість) Василь Мазурик запросив усіх зустрітися через сто років біля лісових плантацій, наголосивши, що працювати потрібно чесно й прозоро, з усією відповідальністю перед майбутніми поколіннями.

– Працюємо ж для своїх дітей, онуків і правнуків! – мовив Василь Васильович. – Хочеться, щоб вони були нам вдячні, як і ми своїм попередникам, котрі століття тому посадили ліси для нас і плодами праці яких ми тепер користуємось.

Сергій ЦЮРИЦЬ,

прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

На фото автора та Сергія Шеремети: під час  проведення «Академії лісовода».

Останній день робочого тижня у ВОУЛМГ розпочався з апаратної наради. Начальник ВОУЛМГ Василь Мазурик повідомив добру новину: «Лісова галузь набирається потуги, має перші успіхи, до яких долучилися всі управлінці.

– Ми тут щоб вирішувати всі проблеми, які виникають у галузі, – наголосив начальник лісоуправління. – Хоча надалі будемо їх упереджувати.

І справді за ці кілька місяців управлінцям вдалося застабілізувати вкрай непросту ситуацію, що склалася у галузі внаслідок Революції гідності, зміни пріоритетів та й самої лісополітики. Вироблено стратегію і тактику. Керівні кадри пройшли через горнило громадського обговорення. Лісопідприємства отримали стимул для ініціативного, прозорого, усім зрозумілого господарювання. Професійність, порядність і патріотизм – три складові, завдяки яким перше півріччя лісогосподарства закінчують хай і з невеличким, але плюсом. Багато мінусів завдяки своєчасному втручанню управлінців, їх підказкам і консультаціям вдалося виправити або ліквідувати. Так має бути і надалі. Основою ж нової лісоуправлінської політики залишається правдивість.

– Приписки, неправдива статистика, тим паче обман мають піти в небуття! – наголосив Василь Васильович. – І в цьому остаточні крапки мають розставити бухгалтерія і економісти.

Начальник лісоуправління закцентував увагу на їх компетентності, згуртованості, взаєморозумінні, що дуже важливо для галузі. Представив колективу нового начальника відділу бухобліку, економіки, фінансів та внутрішнього аудиту –головного бухгалтера ВОУЛМГ. Ним стала Лідія Турянська. Їй тридцять чотири, родом із Шацька, закінчила Український державний лісотехнічний університет за спеціальністю облік і аудит. Працювала бухгалтером Бережницького лісництва, а відтак і однойменного держлісгоспу, згодом була призначена на посаду головного бухгалтера ДП «Городоцьке ЛГ». Встигла зарекомендувати себе здібним, висококваліфікованим фахівцем, вмілим організатором лісогосподарського і лісопромислового виробництва. Василь Мазурик побажав їй успішної роботи, колеги привітали з офіційним призначенням.

Головна ж підсумкова за півріччя нарада за участю директорів та головних лісничих відбудеться наступного тижня.

Того ж дня Василь Мазурик взяв участь у роботі сесії Волинської обласної ради. Також в актовому залі ВОУЛМГ відбулося засідання громадської ради.

Сергій Цюриць,

прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

На фото: новий начальник відділу бухобліку, економіки, фінансів та внутрішнього аудиту – головний бухгалтер ВОУЛМГ Лідія Турянська.

Волинь визначилась із біржею

6 червня до Луцька з’їхались зацікавлені деревообробники з Волині й сусідніх областей. В актовій залі лісоуправління зібралося більше сотні покупців деревини. Прибули і представники Рівненської міжрегіональної універсальної товарно-майнової біржі «ПРАЙС» та брокерської контори №2 – філії «Волинський аукціонний центр» ПАТ Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів». Саме вони претендували на проведення чергового аукціону з продажу лотів необробленої деревини державних лісопідприємств, підпорядкованих Волинському обласному управлінню лісового та мисливського господарства. Варто зазначити, що на попередньому аукціоні, який проходив 6 березня ц. р., на загальні торги було виставлено 78702 куб. м лісопродукції, з яких продано 59364 куб. м, при цьому на сьогодні вибрано лише 34,6 куб. м. Цього разу підприємці також приїхали з надією розжитися на лісопродукцію. Чимало хто, щоб взяти участь у торгах,  зареєструвався на обох біржах і навіть вніс обов’язковий реєстраційний внесок. Та довгоочікуваного аукціону не відбулося. З огляду на ситуацію, яка склалася, його відмінив головний представник продавців.

– Ми не готові сьогодні проводити аукціон, – мовив начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик. – Зараз переглядаємо наші реальні можливості з продажу заявлених сортиментів, готуємо додаткові лоти, визначаємося з цінами та термінами доставки на верхні склади.

– Але ж ви подавали заявку, – апелювали покупці. – Ми ознайомились із лотами на веб-сайтах товарних бірж.

– Я вніс 40 тис. грн. реєстраційного збору, – мовив один із представників. – Як ви гадаєте, Василю Васильовичу, це багато чи мало? Що буде з цими коштами? Чи поверне мені їх біржа? – зрештою поставив питання руба: «Скажіть прямо, хто Вам дав завдання зірвати ці торги?!.»

Звісно, такого завдання ніхто не давав. Але як чинити у ситуації, що склалася? Якщо одні й ті ж лоти будуть продані на обох біржах, чи буде дотримана справедлива ціна і як гарантувати їх поставку? Ні продавцеві, ні покупцям тоді не обійтися без судових позовів, чого не хотілося б мати. Краще почекати тиждень-два, коли біржі знайдуть порозуміння між собою, щоб торги проходили чесно і прозоро.

Відтак виступили представники обох товарних бірж.

– Свого часу, коли до влади прийшов Віктор Янукович, нас відсторонили від проведення торгів з необробленої деревини і ми з цим змирилися, – мовив сивочолий представник брокерської контори №2 – філії «Волинський аукціонний центр» ПАТ Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» Володимир Паламарчук. – Тож у тому нема ніякої трагедії. Шкода лише, що досі не знайдено порозуміння між біржами і цей конфлікт виноситься на огляд покупців.

– У мене зареєструвались покупці, внесли реєстраційний внесок, зараз зібралися у залі Луцького педагогічного коледжу, – мовив директор Рівненської міжрегіональної універсальної товарно-майнової біржі «ПРАЙС» Володимир Макарчук. – Ми дотримались процедури. Якщо я не проведу аукціону, Київ зніме мене з роботи.

При цьому у залі виникли різноголосся і суперечки. Стали обговорювати цінову політику обох бірж, порівнювати реєстраційні збори, виявилося у рівненчан останній становить 0,5%, у брокерській конторі №2 – 0,8%. При цьому більшість відзначали і чітку, злагоджену, грамотну роботу першої.

– Ми не повинні пересваритися, – зазначив Василь Мазурик. – Біржі приходять і йдуть, а продавець і покупець мають співпрацювати. Завтра може з’явитися третя біржа, яка запропонує нам реєстраційний внесок в 0,1%.

– Така ставка неможлива, – зауважив Володимир Макарчук. – В Україні існує меморандум, за яким жодна із бірж не може зменшити ставку застави без відома інших.

– Отож і над цим будемо працювати, – запевнив Василь Васильович. – Завтра, не зважаючи на вихідний день, я буду обговорювати усі ці питання у Києві. Сьогодні ж хочу дізнатися про ваші запити, проблеми і пропозиції щодо поліпшення співпраці, почути зауваження щодо роботи лісопідприємств. Давайте, оскільки ви вже тут, використаємо цей час продуктивно.

Відтак біржовики пообіцяли повернути реєстраційний внесок усім, хто його вніс, у найближчий час досягти меморандуму, хто проводитиме торги і яка буде гарантійний та реєстраційний внесок, розмова перейшла у конструктивне русло. Представники деревообробного бізнесу створили свою асоціацію, яка відтепер консолідовано представлятиме їх інтереси. Її очолив Іван Литвинюк.

Відтак пішла неупереджена робота, консультації на найвищому державному рівні, у лісо агентстві і, хоч не одразу, та було досягнено консенсусу. При цьому зроблено суттєвий крок у бік деревообробників, зокрема товарно-майнова біржа «ПРАЙС» знизила реєстраційний внесок до 0,4 відсотка.

20 червня в актовій залі ВОУЛМГ відбулися довгоочікувані торги. Перед їх початком виступив начальник ВОУЛМГ Василь Мазурик, голова Асоціації деревообробників Волинської області Іван Литвинюк та директор товарно-майнової біржі «ПРАЙС» Володимир Макарчук.

Останній, зокрема, наголосив, що «Прайс» залишився у грі завдяки твердій і послідовній підтримці держлісоагентства і ВОУЛМГ. Втім, це ще не остаточна перемога, зауважив Володимир Володимирович, оскільки до волинського ринку лісосировини  вже приглядаються біржові гравці Києва і Львова.

Цього разу порівняно з попередніми Волинське ОУЛМГ виставило на аукціон найбільшу кількість деревини. Зібралося близько півтори сотні покупців з Волині, Рівненщини, Прикарпаття, Закарпаття… На продаж виставлено аж 2500 лотів. Це дуже багато, твердить Володимир Макарчук. Тим паче, що було чимало лотів по 20 м³, що ускладнило торги. На думку директора «Прайсу», їх варто було б збільшити до 85-90 м³. Втім, головний лісничий ВОУЛМГ Сергій Шеремета акцентує, що такі невеличкі лоти сформовані на прохання самих покупців.  

Як би не було, а під кінець покупці дуже стомилися і не встигали належно реагувати на заявлені лоти. Загалом же, торги пройшли дуже добре, їх організатор задоволений толерантністю і чемністю покупців. Вони закупили 76 відсотків виставленої лісосировини. Повністю продалася фансировина дубова (406 м³) та пиловник дубовий (411 м³), 99 % – хвойної техсировини для ВТП (10663 м³), 95 % – пиловника ясена (570 м³), 80 % – листяної техсировини для ВТП (2378 м³), 66 % пиловника соснового (23110 м³), 73 % пиловника твердолистяного (2358 м³), 70 % пиловника листяних порід (3549 м³). Найменше покупців цікавила техсировина для ВПМ, якої придбано тільки 275 м³. Всього ж на торгах загального аукціону по Волинському ОУЛМГ (ІІІ квартал 2014 р.) продано 47420 м³ лісопродукції. Наперед стовідсотково придбано продукцію ДП «Городоцьке ЛГ», ДП «Любешівське ЛМГ» та ДП «Ратнівське ЛМГ». Найменше – 40 % – продало ДП «Прибузьке ЛГ».  

– Чому в одних лісгоспах деревину з рук виривають, а в інших купують, як мокре горить? – поцікавився.

– Тут багато причин, – мовить Володимир Володимирович. – До одних прокладено залізничну колію, в інших до верхнього складу годі доїхати через погані дороги. Важить наявність нижніх складів (Волинське ОУЛМГ продає лісосировину з верхніх і проміжних – С.Ц.), і ціна, навіть вміння спілкуватися, доброзичливе ставлення до покупців.

На думку усіх сторін, торги проходили відкрито і прозоро. Вони справили гарне враження і на мене. Відчувалася підприємницька солідарність і взаємна чемність.

Сергій ЦЮРИЦЬ,

прес-служба ВОУЛМГ.

На фото автора: начальник ВОУЛМГ Василь Мазурик; директор товарно-майнової біржі «ПРАЙС» Володимир Макарчук; підготовка аукціону; торги.

Розсекречений ліс

Нещодавно з товаришем поїхали по березовий сік в урочище Новини, що одразу за обласною школою міліції. Юрій Чуріков – майор міліції у відставці – дорогою розповідав про пригоди українського правоохоронця. Перед КПП міліцейської школи захвилювався:

– А як же ми проїдемо пост?

На що я, усміхнувшись, відповів: «За паролем». Із 1951 р., відколи тут розмістили ракети середньої дальності, що грізно «дивились» у бік Лондона і Брюселя, тільки так і можна було потрапити на територію цього засекреченого лісу. Багатогектарну місцину обнесли колючим дротом, набудували ангарів та казарм і на довгі роки закрили для в’їзду цивільного населення. Але тепер через КПП міліцейської школи можна проїхати за паролем, який уже декілька років залишається без змін.

– По березовий сік! – кажу я черговому курсанту «секретний пароль».

Він піднімає шлагбаум, і колеса котяться по бетонних плитах. Ліворуч залишаються корпуси міліцейської школи, зелений моріжок стадіону та його бігові доріжки, а праворуч, по один і другий бік дороги, – музейні експонати «надсекретних ракетних ангарів». Тепер, щоправда, декотрі винаймають місцеві підприємці під склади або ж робочі приміщення. Втім більшість будівель – мов після військових дій: одні руїни нагадують про оборонні споруди.

За колишнім ракетним містечком тепер господарюють лісівники. Урочище Новини – це понад  8 гектарів березняку і сосни. Майстер лісу Микола Демчук, який опікується цими деревостанами, проводить вибіркові рубки, на їх місці бачимо молодняк. Лісничий Сокиричівського лісництва ДП «Ківерцівське ЛГ» Леонід Чубай не приховує, що невдовзі значну частину мальовничого гаю доведеться зрізати, адже вік насаджень – близько шестидесяти років. Для берези – це граничний вік, відтак тут з’являться соснові насадження.

– Вже цього року ми посадили 14.8 га новолісся, – каже Леонід Степанович. – Допомагали, як завжди, учні та вчителі Сокиричівської ЗОШ.

Слухаємо пташині співи, вдихаємо пахощі лісових квітковиськ: радують біла анемона, жовті сонечка мати-мачухи, зеленявість рясту.

За черговим коліном дороги – сокозбір. Тут господарює бригада Надії Зайченко. Юля Поліщук, Ігор Штим, Михайло Степчук, Тетяна Дейна і Сергій Буймук зібрали і відправили до переробного цеху ДП «Ківерцівського ЛГ» понад 25 тонн соку, ще якусь дещицю продали сирцем із ділянки для лучан та жителів довколишніх сіл, як ось нам.

Застали у цьому лісочку і шестирічного Станіслава: хлопча завзято допомагало мамі Надії. Стомлене, але веселе демонструвало, як потрібно збирати цілющий напій.

– Березовий сік – помічний від багатьох хвороб, – каже на прощання Надія Зайченко. – Якщо його правильно приготувати, стоятиме аж до косовиці і дасть силу здолати найважчу сільську роботу.

…Вертаючи поміж ракетних «секреток», думалось, що й екскурсія на цей «стримуючий третю світову» напівзруйнований «ракетодром» нині актуальна. Хоча саме ця колишня «секретня» могла накликати на Волинь знищенну превентивну чи відплатну акції. Бо ж за радянськими планами обміну ядерними ударами всіх жертв бойового атома з південних районів Волині планували масово звезти та захоронити в піщаному кар’єрі біля с. Свидники Ковельського р-ну. Й тоді було б не до соку… Але сталося все по іншому і ми можемо вільно їздити по цілющий напій до «розсекреченого» лісу та не боятися НАТО.

Сергій ЦЮРИЦЬ.

«Чорнобиль. Його забути не дозволяє майбутнє»

Під такою назвою у бібліотеці-філії №5 відбувся урок пам’яті для гуртківців Луцького центру туризму, спорту і краєзнавства, що діє при Луцькій ЗОШ № 23. На ньому йшлося про людей, які загинули  під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Про їх подвиг говорила бібліотекар Ліля Савонік. Відтак надала слово ліквідаторам техногенної аварії.

–На Чорнобильській АЕС я розпочинав свою трудову діяльність, – пригадував голова спілки «Чорнобиль» Луцького району Федір Рузак, який бере активну участь і в усіх громадських лісівничих акціях Інформаційно-екологічного центру ВОУЛМГ. – було це у 1984 році. На моїх очах розбудовувалося та заселялося молодіжне місто Прип’ять. Воно було дуже гарним. Згодом мене перевели працювати контролером-дозиметристом на Рівненську АЕС. Коли вибухнув реактор на Чорнобильській АЕС, мені було 23  роки. Усіх працівників українських АЕС завозили вахтовим методом ліквідовувати цю страшну аварію. Наша бригада прибула на Чорнобильську АЕС  у  серпні і пробула там до вересня 1986 року. На початку, окрім нас і пожежних, задіяли близько 2000 різних спеціалістів, адже це був засекречений об’єкт. А загалом у її ліквідації брало участь 600 тисяч людей різних національностей. Нас поселили жити в піонерському таборі «Сказочний» за 30 кілометрів від станції на березі річки Вуж. Ліжка були дитячими, але оскільки я невеликий на зріст, то поміщався повністю. На Чорнобильську АЕС нас возили бетеерами, працювали по змінах, які тривали 12 годин, видавали сухий пайок.  Перед зміною нас одягали у спеціальний одяг сірого кольору, але обличчя,  кінцівки рук і ніг були незахищені. За технікою безпеки перед виїздом заборонялося бритися, чистити зуби, щоб не пішло подразнення  від атомного пилу. Саме ці вразливі ділянки тіла мене турбують до цих пір. Довгий час я не міг побритися, ходив влітку в сорочці з довгим рукавом, щоб захиститися від сонячної радіації, їздив лікуватися на озеро Світязь, бо там вода із вмістом гліцерину та срібла. Уявіть собі, якби вам сказали виїхати з дому на тиждень, а ви туди вже ніколи не повернулися. Так сталося із тими, хто жив у наймолодшому місті енергетиків. Їх спішно евакуювали і вони більше туди не вернулися. Я з колегами часто відвідую міста Прип’ять та Чорнобиль, бачу довколишні села, тепер вони позаростали кущами та деревами. Словом, обезлюдніли, змертвіли. Зараз там знаходиться один із найбільших у світі могильників різної техніки, яка працювала на ліквідації і пересичена радіацією. Бо саме метал найбільше її притягує. Там і досі небезпечно для життя. Але деякі сміливці почали селитися вже й у тридцятикілометровій чорнобильській зоні, адже для багатьох чорнобильців житлова проблема досі, як слід, невирішена, у нашій державі».

Хоч би й сам Федір Володимирович. Ліквідатор має семеро дітей. Його багатодітна сім’я досі мешкає у двокімнатній квартирі в м. Луцьк. Вже довгий час, як ліквідатор аварії, він стоїть на поліпшення житлових умов, сподівається, що  теперішня влада таки надасть його сім’ї просторіше житло! Особисто він переселятися ж у покинуті чорнобильські будинки не збирається, бо вболіває за майбутнє своїх дітей. Але знаходяться такі відчайдухи, що задля житла їдуть у небезпечну зону.

Про свою участь у ліквідації аварії на ЧАЕС розповів і голова обласного осередку Всеукраїнської Чонобильської спілки інвалідів МВС Анатолій Лучко: «Я на той час працював в УМВС у Волинській області. Коли постало питання ліквідовувати аварію на Чорнобильській АЕС, питань їхати чи не їхати навіть не ставилося. Я там, як міліціонер, охороняв громадський порядок та проводив навчання громадської оборони».

Обоє чорнобильців цьогоріч взяли участь в акції «Посади алею пам’яті». Її створено на території обласного еколого-натуралістичного центру.

Волинська дитяча поетеса Наталія Бугай написала та прочитала вірш про Чорнобиль, який вже став піснею.  Декламували поезії, присвячені чорнобильцям-ліквідаторам і діти. Насамкінець, завідуюча бібліотекою Людмила Столярова ознайомила присутніх із книжковою виставкою «Поріс Чорнобиль – бідою нашою поріс» та порадила читати твори про цю жахливу трагедію. Також всі охочі переглянули світлини тих часів та фільм «Зустріч з минулим», які принесли з собою ліквідатори. Хочеться вірити, що така страшна трагедія більше не повториться. Пам’ять же про подвиг ліквідаторів-героїв залишиться назавжди.

Руслана МЕЛЬНИК.