Сучасна історія рекреаційних пунктів Волині розпочиналася у 60-х роках ще минулого століття. Вона пов’язана з іменем Дмитра Телішевського, справу якого продовжили наступні керівники лісової галузі Волині. На кардинально інший у якісному плані рівень вивів зелений туризм та лісову рекреацію нинішній начальник управління Олександр Кватирко. Він неодноразово зазначає під час спілкування з журналістами: лісовий туризм, як і мисливський, це самодостатні напрямки. І лісівники Волині мають усі можливості зробити їх прибутковими та європейського рівня. Варто зазначити, що рівень лісової рекреації вже у багатьох моментах навіть перевершив європейський.
Насправді ця робота активно триває і дає результат. Його бачить кожен волинянин та всі гості нашого краю.
Особливу рекреаційну місію в нашій області завжди виконував Воротнівський правіковий грабово-дубовий ліс на межі Волино-Подільської височини. Його «рекреаційне освоєння» датується початком так званої «Хрущовської відлиги». Тут відпочивала радянська еліта і сама територія не була відкритою для відвідувачів, як зараз.
Правда, творців фільму «Сліпий музикант», що у 1956 р. приїхали на зйомки у с. Воротнів, вже завезли саме у Воротнівський ліс. Вони одними з перших і оцінили красу цього унікального природного куточка.
Згодом відповідним наказом було створено дендропарк «Волинь». Його площа сягала всього 100 гектарів. 3 серпня 1978 р. з’явився ботанічний заказник «Воротнів», який згодом набув статусу державного значення. Зараз його площа 600 гектарів. Цей рукотворний парковий комплекс серед природного деревостану нагадує славнозвісну Уманську Софіївку і його називають «Волинською або ж Малою Швейцарією».
Новий етап розвитку цієї рекреаційної природо-заповідної зони пов’язаний з Олександром Кватирком. Саме завдяки його ініціативам у жовтні 2017 року на базі Воротнівського лісництва ДП «Ківерцівське ЛГ» було створено Лісівничий молодіжний центр з різноманітними навчальними локаціями, з’явилися добротний сад, науково-експериментальна плантація лохини, лісова пасіка з будиночком апітерапії. Територію Ботанічного заказника облагороджено, відкрито комплекс рекреаційно-пізнавальних еко-стежок для пішого, вело- та кінного туризму, започатковано вольєрне господарство для ланей, оленів та кіз, створено умови для проживання і навіть зимування диких качок, зарибнено ставки, а головне – до цього еко-природничого і освітньо-культурного середовища отримали доступ всі бажаючі. Тисячі людей щороку мають можливість тут навчатися, відпочивати і оздоровлюватися. Тут успішно розвивають подієвий туризм.
Паралельно із Воротнівською розвивалися й інші подібні рекреаційні зони по всій Волині.
Ці території мали різне призначення: від звичайного господарського – будувалися як місця відпочинку для працівників лісу, так і протипожежне.
Крім столиків, бесідок були й будиночки, де за потреби можна було перечекати дощ і навіть заночувати. Бувало, що там облаштовували навіть крамнички, щось на кшталт теперішніх «Лісовичків». Тільки придбати там можна було найнеобхідніші, втім, на той час дефіцитні сіль, керосин, сірники, хліб, цукерки, консерви.
Бесідку, столик для обіду мав за честь збудувати кожен лісник у своїм обході чи то для власних потреб, чи для працівників або й односельців, які приходили в ліс по гриби чи ягоди.
Оцей партійно-номенклатурний і лісівничо-вжитковий культурницький тип рекреації і мав у подальшому вплив на облаштування перших придорожніх пунктів перепочинку.
На вибір місць для них, як би не банально це звучало, на перших початках мала вплив та ж партійно-господарська номенклатура і були вони повֹ’язані з тогочасними традиціями добросусідства між областями, союзними республіками та країнами соцтабору, зокрема, Польщі, також для зустрічей різноманітних делегацій на межах області. З боку Польщі по трасі «Холм – Ковель» за Любомлем з’явився «Машівський бір», при в’їзді з Білорусії – «Крайня хата» на Ратнівщині, з боку Рівненщини при в’їзді у Волинську область – неподалік Цуманського перехрестя, де згодом був збудований заклад ресторанного типу «Колиба», реконструйований кілька років тому й трансформований у великий рекреаційно-відпочинковий і еколого-пізнавальний оздоровчий комплекс «Явір» з орієнтацією на «мисливську спільноту» з відповідним меню. Саме цей рекреаційний пункт для зустрічі гостей багато хто вважає найпершим в Україні. Офіційною датою його заснування називають 1978 рік. Що цікаво, тодішній начальник Волинського управління лісового господарства Дмитро Телішевський доручив тоді ще молодому скульптору Миколі Голованю (нині почесному громадянину міста Луцька) спорудити тут стелу, присвячену драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Тож тільки можемо припускати, що це могло бути і раніше, скажімо, до 60-ти чи 65-річчя написання драми-феєрії. Звісно, ця місцина сьогодні невпізнанно змінилася, хоча й досі виправдовує своє первісне призначення – зустрічати і проводжати гостей. Зараз у цьому місці, а це 54 квартал Мощаницького лісництва ДП «Цуманське лісове господарство», лісники облаштували 1600-метрову екостежку «Історії Цуманської пущі» з дендропарком, вольєром для диких звірів, канатною дорогою, прокатом велосипедів та лісовим рестораном «YAVIR».
За першість із цими рекреаційними пунктами так само може позмагатися і «Машівський бір». Він розташований біля траси «Ковель–Холм» і так само був заснований понад чотири десятиліття тому. Він проводжає українців, що вирушають до Польщі, і зустрічає європейців, котрі через Ягодин їдуть в Україну. Цей ошатний відпочинковий комплекс знаходиться серед мальовничого бору на території Любомльського лісництва ДП «Любомльське лісове господарство» неподалік с. Машів – родинного обійстя всесвітньовідомого письменника Болеслава Пруса і давно став своєрідною візитівкою як Волині, так і України.
За ці роки рекреаційний пункт змінював свій зовнішній вигляд, старі бесідки поновлювалися на нові, мінялася його інфраструктура. Зараз ця відпочинкова територія має відповідні вказівники, інформаційні стенди, ошатну загорожу, доріжки, які ведуть до комфортних бесідок. Тут є також колодязь, місця для вогнищ, де можна зварити юшку чи приготувати шашлики. Не забули лісівники і про маленьких відпочивальників, облаштувавши для них гойдалки та пісочниці. Вся територія обгороджена і оборана протипожежними розривами. Людям тут комфортно, а лісівникам – спокійно, адже у протипожежному плані відпочинок великої кількості людей тут не несе загрози лісовим угіддям. А щоб відпочивальники не нищили дерев, працівники лісгоспу забезпечують їх ще й дровами.
Не можна обминути увагою і рекреацію, пов’язану з музейними комплексами. У 1967 році в Лопатені відкривають меморіальний комплекс «Партизанська слава». Музей, 12 землянок, могила загиблих в бою партизан, обеліск солдатам – героям Другої світової війни, розміщені на 12 га території. Її доповнюють лісівники відповідними рекреаційними можливостями, а в 2008 році на базі майже втраченого меморіального комплексу створюється Музей історії Волинського лісу з впорядкованою до нього територією, а саме: екологічною стежкою, хатиною лісника XIX ст., пасікою, еко-класом під відкритим небом, різноманітними декоративними еко-елементами, лісівники беруть під опіку й комплекс партизанського руху, відновлюють землянки, допомагають впорядковувати музейно-рекреаційно-освітню територію і дбати про порядок на ній. Зараз музей знову потребує оновлення. І це – також у планах лісівників.
Схожий процес відбувається і в урочищі Нечимне Скулинського лісництва ДП «Ковельське ЛГ», де бувала Леся Українка і яке надихнуло поетесу на написання драми-феєрії «Лісова пісня». Тут попри музейного будинку одного твору «Лісова пісня» облаштовується майданчик для автотранспорту, екологічна стежка, сценічний простір для виступів письменників та митців, кілька локаців відпочинкових бесідкових комплексів, скульптурна група дерев’яних різьблених фігур за твором Лесі Українки «Лісова пісня», місткова доріжка до озера Нечимне, сад, сакральна пам’ятка природи з іменних дубів – Лесі Українки, Кос-Анатольського, Ростислава Братуня, Петра Маха.
Для історії рекреаційної культури важливий і рекреаційний пункт неподалік с. Венське в придорожньому масиві Шацького лісництва ДП «Шацьке УДЛГ». Щоправда, його первісна родзинка, аналогів яким не було в Україні, а саме «Сонячний годинник з… деревостанів», не збереглася. Лиш поодинокі кущі. Він був закладений на цьому місці, обабіч теперішнього рекреаційного пункту, стараннями заслуженого працівника лісового господарства УРСР Валентина Сулька, іменем якого названо Шацький лісовий фаховий коледж, та лісоводів і викладачів тодішнього технікуму, після його поїздки до Чехословаччини, де відомий лісовод, очільник Шацького учбово-досвідного лісгоспу та лісового технікуму, вочевидь, і побачив таку дивовижу. Ця подія так само відбувалася понад чотири десятиліття тому.
У 2010 році на території державного лісового фонду вже було облаштовано 60 рекреаційних пунктів загальною площею понад 70 га та 400 місць короткочасного відпочинку.
У 2016-му по Волинському ОУЛМГ їх налічувалося вже 91, у 2017-му – 99. За 2017-2018 роки на Волині з`явилося ще 22 великих рекреаційних пункти, і на кінець 2018-го загальна кількість зросла до 118 таких об`єктів.
Попри відпочинкове призначення, ці рекреаційні пункти мали на меті убезпечити лісові масиви від пожеж і засмічення. Ця особлива філософія лісівничого мислення повністю себе виправдала.
Підтримується вона і теперішнім начальником Волинського ОУЛМГ Олександром Кватирком. Щоправда, він значно модернізував як сам напрямок, так і світоглядний підхід до цільових завдань подібних комплексів. Їх призначення значно розширилося. Тепер вони виконують роль і охорони лісу від пожеж і засмічення, і еколого-освітніх центрів, і відпочинково-оздоровчих та реабілітаційно-спортивних базисних осередків, і місць живого спілкування з рослинним світом та мешканцями дикої природи, і носять презентаційний та туристичний характер.
Кількість великих рекреаційно-відпочинкових комплексів, відколи Олександр Кватирко очолив Волинське ОУЛМГ, значно зростає. У 2019-му досягає 118, зараз на базі державних лісогосподарських підприємств Волинського ОУЛМГ діє 125 великих комплексів та 625 малих рекреаційних пунктів по всіх майстерських дільницях державних лісогосподарств. До цієї мережі гармонійно й органічно вписалися екологічні стежки, яких значно побільшало, «Лісовички», де можна купити екологічно чисту продукцію волинських лісівників, еко-зупинки на всіх дорогах, також цікавий і пізнавальний інформаційний еколого-просвітницький супровід, дорожні знаки і вказівники. Вже розроблено туристично-пізнавальні «Зелені маршрути» лісовими стежками та дорогами, яких збудовано лісівниками сотні і тисячі кілометрів до найвіддаленіших, унікальних природних пам’яток – заповідників, заказників, місць дикої природи.
Знаковим для історії «волинської рекреації» було й створення великого рекреаційного приміського простору «Край міста». Його збудували працівники ДП «Любомльське ЛГ» безпосередньо у межах Любомля, розчистивши гектар приміського лісу від чагарників. Облаштували доріжки, встановили альтанки, мангали, декілька великих столів просто неба, для дітвори встановили гойдалки, пісочниці, гірку, для любителів спорту подбали про волейбольний майданчик, проклали сюди дорогу, обладнали стоянку для транспорту, наповнили інформаційними стендами про лікарські рослини, правила безпечної поведінки у лісі, «зелені легені» планети Земля. Цей досвід цікавий тим, що вперше було збудовано такий комплекс не на трасі для подорожніх, а біля міста для його жителів разом із дорогою. Як кажуть, соціальний фактор наяву.
Досвід любомльчан цього року у вдосконаленому вигляді запровадило ДП «Колківське ЛГ», збудувавши дуже ошатну і сучасну рекреаційно-відпочинкову зону біля смт Колки.
У цьому році історія волинської рекреації вийшла на більш сучасний і багатоступеневий рівень як у призначенні, розумінні, філософському трактуванні, так і проєктно-будівельному втіленні рекреаційних комплексів. Це модерні природні місця сили, де можна оздоровитися, позайматися спортом, відпочити, поспілкуватися з природою, комфортно і з користю провести час сім’єю, родиною, колективом чи й, як на початках, зустріти делегацію з сусідньої області чи далекого зарубіжжя, навіть провести ділові перемовини біля гриля, мангалу, печі, демонструючи гурманські можливості. Цього року збудовано шість нових рекреаційних комплексів, де передбачені високосучасні технології екологічності, природності та ресторанної культури.
Уся ця рекреаційно-відпочинкова інфраструктура від волинських лісівників, створена коштом державних лісогосподарств, відкрита для всіх жителів Волині та гостей.
Пресслужба Волинського ОУЛМГ
Для газети «Лісівничий огляд»
