Василь МАЗУРИК: «Щоб позбутися корупційних схем і звичок, лише професіоналізму замало!»
Недавно минуло сто днів, відколи Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства очолив Василь Мазурик.
– Василю Васильовичу, сто днів – це мов перша стометрівка для спортсмена. Чи задоволені ви результатами цього професійного забігу?
– Лісова галузь – не спорт. Попри все, для мене кожен із цих ста днів був дуже схожим на стометрівку. Хоча в лісовій галузі я – не новачок. Народився на Поліссі, з дитинства полюбив ліс, після восьмирічки вступив у Шацький лісовий технікум, закінчив лісогосподарський факультет Української сільгоспакадемії. Маю досвід роботи на різних ділянках: працював у Київській лісовпорядній експедиції, інженером, головним лісничим Цуманського держлісгоспу, директором ДП «Турійське ЛГ», головою Турійської райдержадміністрації після Помаранчевої революції. Знаю, що і як слід робити. Та все ж посада начальника облуправління лісогалузі вимагає неординарних рішень у наш непростий, практично військовий час.
Для мене, активіста ВО «Свобода», основні управлінські принципи, які визначили життя, – людяність, патріотизм, професіоналізм. Тобто, крім фаховості, у людині мають бути присутніми чесність і порядність, а ще – гуманізм, розуміння соціальної природи особистості.
Перелаштовувати на таку хвилю кількатисячний колектив виявилося непросто. Пригадую свій перший прихід до директорського активу після призначення. Цілковита мовчанка, відсутність ініціативи й небажання підлеглих висловлювати власну думку. Але ж головне – і начальникові, і підлеглому – навчитися бачити один в одному колегу, професіонала, порядну людину й патріота!
– Професійність, порядність, патріотизм – це як три міфічні кити чи Гераклові стовпи, на яких трималася старозавітна земля…
– Порядність і патріотизм мають бути такими ж надійними і твердими, як професіоналізм. Вітчизняна система виховання кадрів для лісогалузі – одна з найкращих. Починаючи зі шкільної лави, через учнівські лісництва ми шукаємо собі помічників і майбутню зміну. Більшість працівників галузі спершу закінчили лісові технікуми чи лісові коледжі, здобули вищу лісівничу освіту, а дехто – ще й другу. Пройшли жорстке випробування роботою в лісі, набули життєвого досвіду. Це, на мій погляд, і є професіоналізм. Рівними йому мають стати порядність і патріотизм. Для нас тепер це особливо важливо.
Найперше, що я вимагаю від наших працівників, – це правдивих показників. За «совєтів» на папері було всього вдосталь, у дійсності ж – нічого не вистачало. Було багато приписок, обману, неправди, крадіжок. Фальш мандрувала в державну звітність, навіть у наукові трактати.
Щось схоже стало відбуватися і у нас за минулої влади. Запитую в одного з директорів про дебіторську заборгованість. На папері – одне, в реальності – інше. Після кількох, на превеликий жаль, безрезультатних прохань бути чесними з такими людьми довелося розпрощатися. За результатами аудиту довелося здійснити кадрові зміни в Цуманському держлісгоспі, замінити директорів Колківського, Шацького. Кадрові зміни тривають.
– Своїх людей намагаєтеся працевлаштувати?
– У мене нема ні кращого, ні гіршого, ні кума, ні родича, коли йдеться про державний інтерес. Всі рівні перед законом, все має відбуватися прозоро і справедливо. Тому ми відразу «відрубали» «тіньові схеми» постачання деревини, розірвали нікчемні угоди про надання послуг хитрунами-бізнесменами. Бо якщо ми хочемо будувати нову європейську державу з сучасною економікою, маємо перестати дурити один одного. Звісно, за сто днів усе змінити просто неможливо, ще залишаються певні технічні проблеми зі своєчасною заготівлею і доставкою лісосировини на нижні склади, але вже ні до кого не треба йти вклонятися, тим більше, пропонувати хабарі. Я попросив раз і назавжди з цим покінчити. А тепер це стало жорсткою вимогою. Водночас ми закликали деревообробників відмовитися від краденого лісоматеріалу. Адже чимало пилорам на Волині досі працюють непрозоро, на сировині невідомого походження.
Взагалі ж, аби позбутися корупційних схем і звичок, одного професіоналізму замало. Декому й порядність не допоможе, тому наріжним каменем мого управлінського бачення і є патріотизм. Патріотами мають бути всі управлінці. Переконаний: більшість працівників лісогалузі – від майстра лісу до лісничих і директорів – люблять Україну і задля неї готові гори вернути. До речі, зараз в АТО беруть безпосередню участь 32 наші працівники. Ми віднайшли можливість закупити всім бронежилети, додатково також – воїнам-сиротам, бо ж звідки їм сподіватися допомоги, як не від патріотів? Передали в зону АТО багато іншого потрібного військового обладнання. Надали благодійної допомоги для українського війська на суму понад 470 тисяч гривень. Не залишились осторонь і наші партнери-деревообробники, дієво відгукнулися на потреби 51-ї Володимир-Волинської аеромобільної бригади.
– Будете йти протореним шляхом своїх попередників чи спробуєте внести нову стратегію в систему лісогосподарювання?
– Всі мої попередники декларували, що ліси – всенародне багатство. Але держава не завжди давала їм можливості розпоряджатися ним із найбільшою користю для народу. Загальнонародне багатство – це, перш за все, власність місцевих громад, які довірили нам розумно й ощадливо в них господарювати. Тож має бути жорсткий облік і правдива звітність. Не на збиток громадам, а на їхню користь – щоби цю користь відчував кожен. Із теперішньою командою лісівників ми домовилися, що нашим пріоритетним завданням має стати посадка, догляд і охорона лісу. Епоха, коли деревостани вирубувалися задля чиїхось корисливих амбіцій чи надмірної наживи, має відійти в небуття.
Розумію, що українська лісополітика ще довго перечіплюватиметься об старі пеньки, та маємо визнати, що ліс – це не тільки деревина. Вчені кажуть, що вирване з коренем дерево вартує лише 9% вартості живого. 91% становлять клімато- і ґрунтоутворюючі, киснетворні, повітроочисні, захисні складові. Не відкрию таємниці, коли скажу, що здоров’я кожної людини напряму пов’язане зі здоров’ям Природи, в тому числі – і лісу. Простіше кажучи, зрубав дерево – забрав ковток повітря у своїх нащадків, позбавив їх віковічного захисту, природного імунітету.
Досі основні витрати на лісогосподарських роботах припадали на заготівлю стиглих деревостанів. Хоча правильніше було би затрати на вирощування лісу рівномірно розділити на всі роки зростання. І ми вже збільшили фінансування саме на створення, посадку й догляд лісів. Стиглим деревом буде кому займатися, а ось охочих няньчитися з лісовим малюківством – обмаль. Слід звернути увагу на садівничих лісу – цих фахівців над фахівціями, садівничих від Бога, еліту лісоводів. І робити це треба зі шкільної, університетської лави. Вважаю, що саме наш край разом з іншими найбільш лісистими областями й мають виробити нову українську лісополітику. Маємо повністю відновити довіру населення та громадськості до лісівників, лісової галузі.
– Головний показник роботи працівників галузі – макроекономічний. Завдяки їм волинські лісівники завжди мали славу одних із найкращих в країні. Чи вдалося вам втримати цю високу планку?
– Ми провели нараду за підсумками півріччя, на якій був присутній голова Держагентства лісових ресурсів України Валерій Черняков. Валерій Вікторович заявив, що роботою волинських лісівників загалом задоволений. Це не означає, що в нас нема недоліків і прорахунків. Ще маємо серйозну заборгованість, яка на час мого приходу становила 63 мільйони гривень, у тому числі –із податків до бюджетів всіх рівнів. Кредиторська заборгованість за товари, роботи й послуги сягнула 40,2 мільйона гривень. У результаті проведених аудитів було виявлено приховану кредиторську заборгованість у сумі 8 мільйонів гривень, тож фактично її обсяг на 1 травня становив не 63, а 71 мільйон…
Ми не побоялися вголос сказати про неефективність окремих управлінських рішень, а саме – відсутність контролю при реалізації продукції та перерахуванні коштів, низький рівень претензійно-позовної роботи. Встановили реальні цифри, і вже частково ліквідували або ж напрацювали поетапні шляхи погашення боргових зобов’язань. Коли ж проаналізували природу наших боргів, то виявили, що більшість із них виникли через нікчемні, в прямому та переносному значенні слова, договори. Після їх скасування вдалося зменшити кредиторську заборгованість за послуги на 400 тисяч гривень. Після скрупульозного аналізу витрат на збут, послуги щодо електронного забезпечення бухобліку їх вартість зменшилася ще на 37,5 тисячі гривень на місяць (річна економія – 450 тисяч). Забезпечено прозорий ринок деревини. Нашим правилом стало: деревина реалізується всім, хто платить. Ми повернули на ринок споживачів, яким раніше доступ до купівлі деревини навіть через аукціони було обмежено.
Починаю аналіз саме з тих «тягарців», які тягнуть галузь донизу. Це найперше і найголовніше, що роблю всі ці сто днів. Виявити мінуси, слабкі місця і «приписати ліки»: рекомендації фахівців, якщо треба, то навіть надіслати моніторингову комісію. Зате тепер у нас з’явилися лісогосподарства, які мають на рахунках «живі» мільйони, можуть витрачати їх на власний розвиток, закупівлю техніки, збільшення заробітної плати.
– Мабуть, це вартує титанічної праці?
– Результат можe дати тільки об’єднання зусиль усього колективу. Ми повністю виконали всі заплановані обсяги реалізації продукції та надходження коштів Витрати на ведення лісового господарства становили 172 мільйони гривень, із них –168 мільйонів (98%) – власні кошти підприємств. Середньомісячна зарплатня в розрахунку на одного працівника сягнула 2950 гривень супроти 2670 гривень за відповідний період минулого року. При цьому додатково створено більше 300 нових робочих місць, прийняті штатні працівники в лісозаготівельні бригади та цехи переробки. Як результат – усі лісогосподарські підприємства збільшили обсяги реалізованої продукції. Цей показник за 7 місяців сягнув 256 мільйонів гривень, у тому числі 40 мільйонів – за липень. Для порівняння: за відповідний період минулого року обсяг реалізованої продукції становив 175 мільйонів гривень, тобто зростання – на 46%. Сплачено платежів до зведеного бюджету та Єдиного соціального внеску в сумі 44,6 мільйона (за відповідний період минулого року – 40). За три останні місяці обсяги кредиторської заборгованості скорочено на 10,2 мільйона гривень.
Тривають роботи з модернізації виробництва. Змонтовано і введено в експлуатацію нову технологічну лінію з виробництва заготовок для європіддонів у Маневицькому держлісгоспі. Забезпечуються підготовка виробничих площ для установки нового обладнання в Ківерцівському та Ратнівському держлісгоспах.
– Хотілося б уточнити, які акції та події відбулися вже за вашої безпосередньої участі?
– Ми завершили роботи з сертифікації лісів за системою FSC (Лісова Опікунська рада). Провели ІІІ лісоворядчу нараду, на якій визначили основні показники проведення лісогосподарських заходів на найближчі 10 років, матеріали нині перебувають на розгляді Мінприроди України. Взяли участь у Всеукраїнській виставці «АГРО-2014». За нашого активного сприяння на Волині успішно відбувся VІІІ Всеукраїнський зліт шкільних лісництв. Провели нараду з користувачами мисливських угідь обласного осередку Українського товариства мисливців і рибалок, на якій визначили пріоритети розвитку мисливства в області. Є кілька проектів, які перебувають на завершальній стадії реалізації, а й такі напрямки, котрі почали реалізовуватися. Словом, планів багато. І роботи – також.
– В історії волинських лісів свій слід залишили і волхви, і перші князівські захисники чи розпорядчі лісами, і лісничі Великолитовської держави та великопанської Польщі, і народні лісівники, яких Леся Українка у «Лісовій пісні» показала в образі дядька Лева. Яким має бути лісівничий суверенної незалежної держави Україна?
– Господарем. Пригадую, як іще мій дідусь розповідав про лісові наділи наших поліщуків. За панської Польщі наші діди отримали у власність, попри земельні наділи, і свої ліси. Берегли їх, мов зіницю ока. Як і за волхвів, ніхто без потреби живого дерева не рубав. На хату – тільки з молитвою і серед зими, коли дерево спить. На паливо – лише сухостій і позначене Перуном. Я не ідеалізую селянина – він не мав належних лісівничих знань. Але користувався правдою життя, був ощадливим, трудолюбивим і правдивим. Як мені здається, саме такі люди напрацювали основоположну сентенцію лісівництва: батько має посадити деревця на дім для онука, а син їх доглянути. Якщо хочете, це й символ правдивої України. Тієї, яку зараз виборюємо для онуків, котру зможуть побачити хіба наші діти. Ось такий має бути український лісівник – найперший і найстрогіший хранитель лісових багатств для майбутніх поколінь.
– Як збираєтеся сформувати цей новітній імідж лісівництва?
– Ліс – у кожного, мов на долоні. Не обов’язково бачити самого лісівника, щоб оцінити його працю. Сьогодні у відомчому підпорядкуванні обласного управління лісового та мисливського господарства перебуває 641 тисяча гектарів земель. Фактично – це третина всіх земель краю. Навіть із вікна автівки чи автобуса можна розгледіти, наскільки доглянутий ліс. На території державного лісового фонду облаштовано для відвідувачів 73 рекреаційних пункти вздовж автомобільних доріг та 542 місця короткочасного відпочинку в лісових обходах.
А ще – кожен ягідник, грибник, обходячи лісові масиви, бачать добротні дороги та меліоративні канави, лісомеліоративні смуги й малі рекреаційні пункти, триноги над мурашниками та шпаківні на деревах. Це і є обличчя лісоуправління, до якого входять 18 держлісогоспів, 4 лісомисливських, 2 державні мисливські господарства, Маневицька радіологічна лабораторія, Черемський природний заповідник, Лісовий селекційно-насіннєвий центр. Їхні трудівники щоденно дбають про лісовідновлення та лісорозведення, поліпшення якісного складу лісів, їх охорону й захист, раціональне використання.
З власного досвіду знаю, що байдужих до лісу нема, а отже, і найстрогіший контроль – по-сучасному, безкоштовний громадський моніторинг – лісівникам забезпечено. Нам залишається тільки чесно й сумлінно працювати, нічого не приписувати, не прикрашати, не перебільшувати.
– Для цього лісівнику потрібна певна квота довіри на господарську ініціативу…
– Погоджуюсь, але – не для корупціонера, п’яниці чи злодюги. Довіру виборюють справами. З одного боку, ми обмежили використання готівки, щоб добитися економії коштів, ресурсів і робочого часу, застерегти від використання тіньових схем. З іншого – надали можливість господарювати, проявляти ініціативу і повну господарську самостійність. Але наголошу: самостійність передбачає відповідальність. Сучасник може побачити лише дещицю наших справ, по-справжньому їх зможуть оцінити хіба нащадки років через 70-100 літ.
Інтерв’ю вів Сергій ЦЮРИЦЬ.
На фото автора: Василь Мазурик із головою Держлісагентства Валерієм Черняковим.