МИХАЙЛО ДЕРБАЛЬ: Протидія злочинам у лісовому секторі

Posted on by

Якщо… система погана, то вся праведність осіб, які мають користь із цієї системи, є просто фальшивою, просто лицемірною.

Карл Поппер

Багато хто з учених, не кажучи вже про журналістів і політиків, пов’язують всі негаразди, спричинені стихійними явищами у Карпатському регіоні, «жахливим» лісокористуванням. Але біда цього регіону не стільки в лісокористуванні як такому, скільки в системі господарювання, яка визначається законодавчими та нормативними актами. На жаль, цей бік справи залишається поза увагою громадськості, а тим паче галузевої науки. Мало хто пов’язує це з невдалим реформуванням лісової галузі 1995 року, і ще менше – з недоліками законодавчо-нормативної бази.
Розглянемо окремі аспекти, що випливають із цього на предмет узгодження його змісту із законодавством.
Деревина на пні (за технічним терміном – лісосічний фонд), є природним ресурсом, отже й об’єктом власності українського народу (стаття 13 Конституції України). Лісосічний фонд являє собою запаси технічно стиглої деревини, що призначена для продажу на пні лісопромисловикам із наступним виробництвом останніми «лісоматеріалів необроблених». Лісосічний фонд, придбаний у лісгоспів, втрачає властивості природного ресурсу, стає власністю лісопромисловиків і об’єктом (сировиною) для здійснення ними розробки лісосік та заготівлі деревини із загальною назвою «лісоматеріали необроблені» за власним розсудом і ризиком. Саме на стадії «продаж – купівля» лісопромисловиками відбивається вся суть менеджменту лісового господарства і дотримання природоохоронного законодавства. У випадку поєднання функцій споживача лісосічного фонду в особі лісгоспу цілісна система управління лісогосподарською діяльністю суттєво порушується. І це набуло поширення у лісах Карпат (і не тільки) після прийняття Лісового кодексу України, коли державна лісова охорона набула повноважень на здійснення функцій покупця і продавця лісосічного фонду, втративши своє пряме призначення.
У чому ж полягає призначення лісової охорони? Лісівник відбирає ті чи інші ділянки лісостанів або окремі дерева чи їх групи для вилучення екологічно безпечними методами. Він же оцінює матеріальну частину дерев, призначених для продажу лісопромисловику за цінами, що встановлені державою. Потім продає лісосічний фонд у випадку самостійної розробки лісосік лісгоспом сам собі. Парадокс…
Не було виявлено жодних парадоксів у лісовому і природоохоронному законодавстві, бо одні (ботаніки, географи, хіміки, біологи та ін.) не змогли дати цьому належну оцінку, інші (лісівники і менеджери лісового господарства) наполегливо намагаються переконати суспільство і органи державної влади у необхідності зберегти «струнку систему лісового законодавства», напрям на одержавлення управління лісогосподарською діяльністю…
«Ліс – наше багатство» – гасло, відоме усім із дитинства, яке багато в чому формує наше ставлення до лісу. Проте навіть поверхневе знайомство з об’єктивною ситуацією і порядками, які існують у лісовій галузі, змушує засумніватися у справедливості цієї простої та ємкої фрази. В Україні 10,5 млн. га лісу, тобто приблизно 25% площі всієї оброблюваної землі держави. Щорічний приріст деревини близько 35 млн. м3. Ціна кубометра неопрацьованої деревини («кругляка») залежно від сорту і породи дерева становить від 40 до 260 доларів. Здавалося б, багатства незліченні, проте до бюджету країни практично нічого не потрапляє. Більш того, лісгоспи є дотаційними і фінансуються за рахунок бюджету.
За оцінками спеціалістів, за останні десять років вирубування збільшилося. В окремих областях – у 1,3 – 1,5 рази. За рік використовується близько 15 млн м3 деревини. Проте, куди йде зрубана деревина, за якими цінами і де реалізується? Зважаючи на все, держлісгоспи не дуже щедрі на такого штибу інформацію. Сьогодні різними каналами чимало деревини іде за кордон, причому за цінами нижчими від цін внутрішнього ринку. Наслідком цього є необґрунтоване подорожчання вітчизняної готової продукції.
У «постійних лісокористувачів» своя арифметика. Відповідно до фінансово-господарських планів Держкомлісгоспу, для того щоб садити, охороняти, прочищати, одне слово, доглядати за лісом, лісгоспам потрібно близько 1 млрд грн на рік. П’яту частину виділяє бюджет, решта – із «власних надходжень». Останнє щоразу подається з усіх трибун як велике досягнення лісогосподарських підприємств. А варто було б дивуватися таким цифрам, оскільки, на думку спеціалістів, значна частина лісу відновлюється природним шляхом, рубки догляду окупають себе з лишком, а лісова охорона взагалі на бюджеті. Залишаються хіба що адмінвитрати, але навряд чи вони можуть потягти на такі солідні суми.
Сперечатися про цифри можна довго й безрезультатно. Фактом залишається хибність самої системи одноособового і безконтрольного використання від імені держави лісових земель і ресурсів деревини, які належать українському народу.
Лісові ресурси карпатських областей мало поступаються сусіднім зарубіжним країнам. Що ж стосується обсягів лісокористування, з яким пов’язані економічні та соціальні інтереси місцевого населення, то вони в два-чотири рази менші у порівнянні з сусідніми країнами. Це свідчить про недосконалість нашої законодавчої бази, економічних відносин та культури господарювання. Якщо в Польщі питомий обсяг заготівлі деревини складає 3,68 м3 /га, то в Закарпатській області – лише 0,95 м3 /га.
Парадокси лісового законодавства (крім наведених вище, їх можна було б назвати ще чимало) гальмують розвиток Карпатського регіону. Законотворці мають усвідомити, що без гармонізації лісового господарства та системи обліку і господарювання з європейським досвідом, роздержавлення управлінням господарською діяльністю лісгоспів, ґрунтовного реформування лісового законодавства, чинної системи економічних відносин суб’єктів виробничої діяльності лісового господарства, лісової промисловості й органів контролю неможливо досягти узгодження інтересів держави і підприємців. А значить і поліпшення екологічного стану як у Карпатському регіоні, так і в інших областях.
Таким чином, актуальність теми дослідження злочинів, які вчинюються в лісовому господарстві, інтереси держави, яким спричиняється шкода злочинними діями, є дуже актуальним у наш час, коли відбувається становлення та удосконалення лісового господарства України, а також відповідної законодавчої бази.
Об’єктом дослідження магістерської роботи є законодавство України, зокрема Лісовий та Кримінальний кодекси України.
Предметом дослідження магістерської роботи є визначення організаційно – тактичних засад викриття злочинів у лісовому господарстві.
Метою роботи є дослідження та вивчення на основі аналізу літератури та законодавства, що стосується проблем екологічного права, сутності та особливостей права природокористування.
Практичне значення роботи полягає у набутті практичних навичок у викритті злочинів у лісовому господарстві, а також можливості використання дослідження в практичній роботі працівника органу внутрішніх справ.
Для розв’язання поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.

 

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА
1.1 Поняття, зміст лісового господарства
„Лісове законодавство будь-якої країни базується на фундаменті, в основі якого лежить обмежене число ключових понять. Деякі з них загальновживані і присутні в лісових законах усіх країн (поняття про ліс, лісову власність), деякі – характерні для країн з перехідною економікою (поняття про лісовий фонд, про ліс як природний ресурс, про постійне і тимчасове користування), а деякі – унікальні (приміром, поняття про рубки, пов’язані з веденням лісового господарства). Набір і національне трактування основних термінів багато в чому визначають сферу дії, зміст і якість лісового законодавства.
Збірка лісових термінів різних країн (Рим, 1998) містить більше 200 визначень поняття “ліс”, які розділено на три групи. Ліс визначається як правова чи адміністративна одиниця (1), елемент земельного покриву (2) чи об’єкт землекористування (3). У більшості країн “ліс” розглядається як елемент земельного покриву й об’єкт землекористування (2+3). При цьому “лісом” вважаються і не лісові землі, нерозривно з ним пов’язані та необхідні для сталого лісоуправління (галявини, дороги, болота і т.п.). Українське визначення “лісу” значною мірою дублює визначення, дане в радянський час (ДСТ 18487-73), і за міжнародною класифікацією віднесено до другої групи. Об’єктом землекористування в Україні є не ліс, а “лісовий фонд”. Це поняття також запозичене з радянського законодавства, що розглядало “ліс” і “землю” як окремі правові об’єкти.
Радянське право розглядало ліс винятково як природний ресурс. Він не був визнаний майном, товаром і предметом обороту, а, отже, не був об’єктом цивільного права. Майнові відносини починалися тільки після рубки дерев і перетворення “лісу” у “деревину”. Діючий Лісовий кодекс успадкував подібний підхід. Із прийняттям Земельного, а згодом і Цивільного Кодексів (ЦК), що розглядають землю як майно, нехай і з тимчасово обмеженою можливістю обороту, ситуація корінним чином змінюється. Ліс, як і інші природні ресурси, пов’язані із землею, набуває ознаки нерухомого майна, до якого належать “земельні ділянки та все, що розташоване на них і міцно з ними пов’язане” (ЦК). Перетворившись у майно, ліси автоматично попадають у сферу регуляції Закону про власність (ЗВ) і Закону про підприємства України (ЗП), що дає можливість цілком переглянути існуючу систему розподілу прав і обов’язків по управлінню ними. Згідно ЗВ управління державним майном від імені народу здійснює Верховна Рада України і місцеві Ради, а також уповноважені ними державні органи. Логічно було б делегувати повноваження по управлінню лісами державного значення центральним (Кабінету Міністрів як і передбачено Земельним Кодексом), а місцевого значення – регіональним органам виконавчої влади. Державні органи, уповноважені керувати державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їхньої діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і збереженістю довіреного майна і т.п. (ЗВ). У свою чергу державні підприємства, за якими закріплений ліс, володіють, користуються і розпоряджаються ним як майном, здійснюючи у відношенні його будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємств (ЗВ, ЗП) ” [24].
Положення Лісового кодексу України надають визначення лісу. Під терміном “ліс” розуміється „тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України (додаток А), незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави” [3, ст. 1].
Розподіл загальної площі земель лісового фонду України
за відомчою підпорядкованістю, %

 

Загальна площа земель лісового фонду становить 10,8 млн га, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,5 млн га, що становить 15,7 відсотка території України. За 50 років лісистість зросла майже в 1,5 рази, а запас деревини – в 2,5 рази і досяг 1,8 млрд м3. Середній щорічний приріст у лісах Держкомлісгоспу дорівнює 4,0 м3 на 1 гектар і коливається від 5,0 м3 в Карпатах до 2,5 м3 у Степовій зоні.
Динаміка площі вкритих лісовою рослинністю земель України
Динаміка запасу деревини в лісах України
Ліси по території України розташовані дуже нерівномірно. Вони сконцентровані переважно в Поліссі та в Українських Карпатах. Лісистість у різних природних зонах має значні відмінності й не досягає оптимального рівня, за якого ліси найпозитивніше впливають на клімат, ґрунти, водні ресурси, пом’якшують наслідки ерозійних процесів, а також забезпечується одержання більшої кількості деревини.
Лісистість території України
Ліси України сформовані понад 30 видами деревних порід, серед яких домінують сосна (Pinus silvestris), дуб (Quercus robur), бук (Fagus silvatica), ялина (Рісеа abies), береза (Betula pendula), вільха (Alnus glutinosa), ясен (Fraxinus excelsior), граб (Carpinus betulus), ялиця (Abies alba). Хвойні насадження займають 42 % загальної площі, зокрема сосна – 33 %. Твердолистяні насадження становлять 43 %, зокрема дуб і бук – 32 %.
Розподіл площі лісів України за переважаючими деревними породами
Лісистість України по адміністративних областях наведено в додатку Б.
Україна, незважаючи на невелику лісистість території, за площею та запасами лісу є європейською лісовою державою. За площею лісів Україна посідає восьме місце в Європі (не враховуючи Росію). Лісистість країн Європи наведено в додатку В.
Спеціально уповноваженими державними органами лісового господарства є Державне агентство лісових ресурсів України (раніше Державний комітет лісового господарства України) та його органи на місцях.
Головним органом із нагляду за використанням лісів та виконанням їх головної природоохоронної функції є Міністерство екології та природних ресурсів України.
Лісовим кодексом України передбачено главу 4 „Основні завдання зміст організації лісового господарства”, відповідно до якої статтею 34 визначено: „Організація лісового господарства має своїм завданням забезпечувати ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, цільового призначення, лісорослинних умов, породного складу лісів, а також функцій, які вони виконують” та статтею 35 визначено зміст організації лісового господарства, а саме:
„Організація лісового господарства передбачає:
1) розроблення та затвердження в установленому законом порядку нормативно-правових актів з ведення лісового господарства;
2) поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій, виділення особливо захисних лісових ділянок;
3) установлення віку стиглості деревостанів, норм використання лісових ресурсів;
4) проведення лісовпорядкування;
5) ведення державного лісового кадастру, обліку лісів;
6) ведення моніторингу лісів;
7) проведення лісової сертифікації;
8) здійснення інших організаційно-технічних заходів згідно з основними вимогами щодо ведення лісового господарства, визначеними законодавством” [3].
Отже, лісове господарство вивчає, веде облік і збереження лісів, посилює їх корисні природні властивості, забезпечує розширене відтворення та поліпшення їхньої якості, підвищення продуктивності, сприяє раціональному використанню земельного лісового фонду, а також безпосередньому і невиснажливому користуванню лісом для забезпечення потреб у деревині та іншій лісовій продукції.

1.2. Оперативно-розшукова характеристика лісового господарства та його особливості
Досвід реформування економічних відносин у лісовому господарстві України за всі роки побудови незалежності показав, що набагато більші повноваження порівняно з конституційно визначеним власником мають “постійні лісокористувачі”. Цей термін мистецьки вписаний до Лісового кодексу України (ст.17) і не менш вдало набирає підприємницької ваги завдяки вишуканому і сміливому менеджменту заінтересованих осіб, їх зусилля та здобутки, прямо слід сказати, заслуговують на повагу [23].
Значною мірою негаразди та проблеми в лісовому господарстві країни обумовлюються таким чинником:
Поєднанням в особі лісогосподарських підприємств функцій:
– продавця деревини на пні (відповідно до Порядку спеціального використання лісових ресурсів лісогосподарські підприємства здійснюють матеріальну та грошову оцінку лісосічного фонду, тобто визначають якість матеріалу, оцінюють вартість деревини та визначають спосіб рубки, на основі чого і складається розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів);
– покупця деревини на пні (сплачують розрахований збір і ведуть головне користування);
– контролера правильності обчислення збору (відповідно до п.7.1 Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду “контроль за … обсягами використання лісових ресурсів і правильністю обчислення суми збору здійснюється органами охорони навколишнього середовища та лісового господарства”).
Зважаючи на те, що деревину в основному заготовляють підприємства, підпорядковані Держкомлісгоспу, виникає дещо парадоксальна ситуація за формулою: сам оцінюю, сам плачу, сам рубаю, сам себе контролюю, тобто відбувається наділення певного суб’єкта економічних відносин несумісними функціями.
А тому, з огляду на вказане, необхідно більш детальніше вивчити і проаналізувати сьогоднішнє нормативно – правове регулювання, на підставі якого здійснюються вищенаведені несумісні функції лісівника.
На підставі статті 37 Лісового кодексу України нормативно – правовими актами з ведення лісового господарства регулюються:
1) поділ лісів на категорії залежно від значення та основних
виконуваних ними функцій;
2) проведення рубок головного користування;
3) організація лісовпорядкування;
4) ведення державного лісового кадастру, обліку і моніторингу лісів;
5) організація та проведення лісової сертифікації;
6) заготівля другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань;
7) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства та проведення науково-дослідних робіт;
8) відновлення лісів і лісорозведення;
9) здійснення заходів щодо підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів;
10) здійснення охорони лісів від пожеж;
11) здійснення захисту лісів від шкідників і хвороб.
Законом, іншими нормативно-правовими актами можуть регулюватися інші питання з ведення лісового господарства” [3].
Більш детальніше зупинимось на використанні лісових ресурсів, які відповідно до Лісового Кодексу регулюються главою 13, де статтею 65 передбачено, що „Використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання”.
Спеціальне використання лісових ресурсів регламентовано статтею 67, в якій передбачено такі види використання лісових ресурсів:
1) заготівля деревини в порядку рубок головного користування;
2) заготівля другорядних лісових матеріалів;
3) побічні лісові користування;
4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт [3].
Перераховані вищевказані види спеціального використання лісових ресурсів врегульовані Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 № 761 [14], яка затвердила їхній Порядок використання, але, на превеликий жаль, не визначила розміри майнових стягнень за порушення порядку спеціальних використань, як було це передбачено попередньою постановою КМУ від 29 липня 1999 № 1378, яка затверджувала «Правила відпуску деревини на пні в лісах України» [11].
Тоді виникає питання: «Невже використання лісових ресурсів, а саме – заготівля деревини під час проведення рубок, здійснюється без будь-яких порушень, хоча би для прикладу таких:
– знищення лісових культур, підросту і молодняку через недодержання лісокористувачем встановленого порядку використання лісових ресурсів;
– незадовільне або несвоєчасне очищення місць рубок від порубкового залишку, захаращення ділянок; залишення недорубів;
– залишення зрубаних дерев у завислому стані;
– заготівлі деревини, здійснення інших лісових користувань із порушенням технології їх проведення, наслідком чого є ерозія ґрунту;
– невивезення деревини з лісу в установлений термін з урахуванням наданої відстрочки, а також за зберігання її в лісі у літній період із порушенням вимог Санітарних правил у лісах України;
– заготівлю деревини в заборонений період та інше?»
А якщо і є наведені порушення, то як діяти далі?.. Коментар статті 246 Кримінального кодексу України уточнює: «…порушення порядку заготівлі деревини, яке безпосередньо не полягає у незаконній порубці лісу (наприклад, залишення на лісосіках пнів вище встановленого розміру, за-харащування місць вирубки відходами, залишення недорубів або зрубаних дерев у за¬вислому стані, ведення рубок способами, які викликають ерозію ґрунту), тягне не кри¬мінальну, а адміністративну відповідальність (ст. 64 КАП)…» [4].
Стаття 64 Кодексу про адміністративні правопорушення [2] передбачає порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці.
Але ж із порушень вищенаведеного прикладу відповідно до статті 64 КАП адміністративними правопорушеннями вони визначатися не будуть, тому що вони не є порушеннями встановленого порядку, оскільки встановлені порушення повинні би визначатися діючими нормативно – правовими актами.
На мій погляд, можливо, це є, у відповідності до статті 64 Лісового Кодексу, як одна з основних вимог щодо ведення лісового господарства як безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів та збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах. Хоча, що можна говорити далі, якщо у відповідності до вказаної Постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» пунктом 56 передбачено огляд місць заготівлі деревини, який здійснюється після закінчення робіт із метою виявлення повноти і правильності розробки лісосік, заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань, а також виявлення залишених недорубів, невивезеної деревини і другорядних лісових матеріалів. Вказаний огляд здійснюється відповідно до Правил огляду місць використання лісових ресурсів, які затверджує Держкомлісгосп за погодженням з Мінприроди (пункт 65 Порядку) і якого на даний час вже два роки поспіль просто юридично не існує, так як і не існує Інструкції з відведення і таксації лісосік у лісах, що теж затверджується в установленому порядку Держкомлісгоспом за погодженням з Мінприроди.
На підставі вказаної Інструкції з відведення і таксації лісосік в лісах у відповідності до пункту 40 Порядку спеціального використання лісових ресурсів проводиться виділення лісових ділянок для заготівлі деревини та проведення їх оцінки.
Постає питання: «А як же здійснюється відведення лісосік для заготівлі деревини при спеціальному використанні лісових ресурсів після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 № 761, якою у відповідності до пункту 40 Порядку спеціального використання лісових ресурсів передбачена Інструкція з відведення і таксації лісосік у лісах?»
Із вищенаведеного можна дійти висновку, що в одному діючому нормативно – правовому документі, який визначає умови і механізм спеціального використання лісових ресурсів (заготівлі деревини під час проведення рубок головного користування, другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів), до теперішнього часу не введено :
– Інструкцію з відведення і таксації лісосік у лісах, яка б чітко визначила порядок виділення лісових ділянок для заготівлі деревини під час проведення рубок;
– Правил огляду місць використання лісових ресурсів з метою виявлення повноти і правильності розробки лісосік, заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань, а також виявлення залишених недорубів, невивезеної деревини і другорядних лісових матеріалів.
І саме головне – не визначено розмірів майнових стягнень за порушення вказаного порядку спеціального використання лісових ресурсів.
Крім цього, один із видів спеціального використання лісових ресурсів – заготівля деревини в порядку рубок головного користування – врегульований Правилами рубок головного користування в лісах України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 № 559 [10].
За порушення Правил рубок головного користування в лісах України пунктом 74 передбачено відповідальність лісокористувачів: «У разі невиконання вимог цих Правил органи лісового господарства, органи Мінекобезпеки та інші спеціально уповноважені на це державні органи мають право заборонити рубку до усунення встановлених порушень. Особи, винні у порушенні цих Правил, несуть відповідальність, установлену Правилами відпуску деревини на пні в лісах України» [11]. Але ж Правила відпуску деревини на пні в лісах України скасовані Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 № 761 [14], яка затвердила Порядок використання спеціальних ресурсів. Тоді як… можна і порушувати Правила рубок, тобто рубати що заманеться?..
22 жовтня 2008 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 929 «Про затвердження Правил рубок головного користування в гірських лісах Карпат» [16], яка доповнила абзац другий пункту 1 Правил рубок головного користування в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 N 559 [10].
Правила рубок головного користування в гірських лісах Карпат, відповідно до вказаної Постанови КМУ від 22 жовтня 2008 № 929, чинні з 1 січня 2009 року.
Згідно пункту 11 Правил рубок головного користування в гірських лісах Карпат передбачено «проведення рубок в букових лісах в період з 1 травня по 30 вересня забороняється» [16]. Не встигли вступити вказані Правила ще в законну силу, як пункт 11 був зупинений Указом Президента України від 31 грудня 2008 № 1223 [7].
4 березня 2009 року Конституційний Суд України виніс Ухвалу (справа № 2–17/2009) про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 11 Правил рубок головного користування в гірських лісах Карпат, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил рубок головного користування в лісах України» [17], і тому 22 квітня 2009 року вийшов Указ Президента України № 259 [8] про визнання таким, що втратив чинність Указ Президента України від 31 грудня 2008 № 1223 [7].
Із вищенаведеного випливає, що на сьогоднішній день пункт 11 Правил рубок головного користування в гірських лісах Карпат діє і це означає, що проведення рубок в букових лісах у період з 1 травня по 30 вересня забороняється. Але якщо не виконуватимуться вимоги цього пункту, то хто саме зараз і яку буде нести відповідальність за порушення цих Правил?
Розглянемо наступний лісогосподарський захід, який не пов’язаний з використанням лісових ресурсів, але пов’язаний із заготівлею деревини. Це поліпшення якісного складу лісів. Вказаний лісогосподарський захід врегульований Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 № 724 «Про затвердження Правил поліпшення якісного складу лісів»[13].
Правила поліпшення якісного складу лісів визначають основні вимоги до здійснення лісогосподарських заходів, спрямованих на підвищення стійкості та продуктивності деревостанів, збереження біорізноманіття лісів, їх оздоровлення і посилення захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших функцій шляхом проведення рубок формування і оздоровлення лісів.
Під час проведення рубок формування і оздоровлення лісів застосовуються такі рубки: догляду, санітарні, лісовідновні, переформування, пов’язані з реконструкцією, ландшафтні.
У відповідності до пункту 5 Правил поліпшення якісного складу лісів «особливості проведення рубок формування і оздоровлення лісів залежно від їх цільового призначення, породного складу насаджень, а також лісорослинних умов визначаються в інструкції з проведення рубок формування і оздоровлення лісів, що затверджується Держкомлісгоспом за погодженням з Мінприроди», якої теж на даний час юридично не існує…
Тоді знову виникає питання,:«А як же проводиться лісовпорядкування, яке здійснюється лісотаксатором, на підставі яких особливостей та лісорослинних умов воно визначене, якщо немає самої інструкції, яка б визначала механізм, критерії формування та оздоровлення лісу?»
Отже, підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що поєднання несумісних функцій згідно наведеної парадоксальної формули лісівника – «сам оцінюю, сам плачу, сам рубаю, сам себе контролюю» – призводить до хибності самої системи одноособового і безконтрольного використання від імені держави лісових ресурсів деревини, які згідно статті 13 Конституції України [1] належать українському народу.

1.3. Нормативно-правове регулювання протидії злочинів у лісовому господарстві
Відповідно до Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст.50) і зобов’язаний не заподіювати шкоду природі та відшкодовувати завдані ним збитки (ст.66) [ 1] .
Охорона довкілля є важливою функцією нашої держави, тому що право на безпечне для життя i здоров’я довкiлля пов’язане з обов’язком держави по забезпеченню екологiчної безпеки i пiдтриманню екологiчної рiвноваги на територiї України (ст.16) [1].
Екологiчна безпека гарантується здiйсненням широкого комплексу взаємопов’язаних полiтичних, економiчних, технiчних, органiзацiйних, державно- правових та iнших заходiв.
В арсеналі заходiв забезпечення екологiчної безпеки знаходиться й iнститут правової вiдповiдальностi, включаючи кримiнальну. У чинному Кримiнальному Кодексі норми про вiдповiдальнiсть за екологiчнi злочини мiстяться в окремому розділі 8 “Злочини проти довкiлля” (на відміну від попереднього Кримінального кодексу 1961 року, де норми, що стосувалися екологічних злочинів, містилися в різних главах).
Кримінальний кодекс України встановлює відповідальність за найнебезпечніші правопорушення в галузі довкілля.
Злочини проти довкілля мають своїм родовим об’єктом суспільні відносини, що забезпечують охорону довкілля, його науково обґрунтоване раціональне використання і відтворення природних ресурсів, охорону нормального екологічного стану біосфери.
За своїм безпосереднім об’єктом всі злочини проти довкілля можуть бути поділені на:
1) злочини проти екологічної безпеки (статті 236, 237, 238 і 253);
2) злочини у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря (статті 239, 240, 241 і 254);
3) злочини у сфері охорони водних ресурсів (статті 242, 243 і 244);
4) злочини у сфері лісовикористання, захисту рослинного і тваринного світу (статті 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251 і 252).
Об’єктом нашого дослідження є злочини, які частково віднесені до четвертої групи, а це у сфері лісовикористання, до яких безпосередньо належать:
– знищення або пошкодження лісових масивів (ст.245);
– незаконна порубка лісу (ст.246) ;
– умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду (ст.252);
Більш детальніший юридичний аналіз визначимо незаконній порубці лісу (ст.246), оскільки, як показує статистика, саме ця норма на практиці порушується найбільше.
Схема складу злочину незаконної порубки лісу
Суспільна небезпечність незаконної порубки лісу полягає в тому, що ці дії завдають шкоди навколишньому природному середовищу в цілому, а також науково обґрунтованому, раціональному використанню, охороні й відтворенню лісів.
Об’єктом злочину є встановлений порядок охорони, раціонального використання i відтворення лісу як важливого елемента навколишнього природного середовища.
Предмет злочину – дерева і чагарники, які ростуть у лісах, захисних та інших лі¬сових насадженнях, у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду. За ст.246 слід кваліфікувати посягання на сироростучі (живі) дерева і чагарники, які знаходяться на пні (не відділені від коріння), у т. ч. порубку сіянців, саджанців, підліска.
Порубка засохлих деревостанів, які поряд із сироростучими рослинами є елементом лісу як біологічної єдності, з урахуванням конкретних обставин може розглядатись як малозначне діяння, позбавлене суспільної небезпеки (ч.2 ст.11).
Не визнаються предметом злочину, передбаченого ст.246, трава, очерет, пеньки, хмиз – мертві стовбури дерев або їх частин, які лежать на поверхні ґрунту (вітровал, бурелом, сніговал, сніголам тощо). За наявності для цього підстав порушення порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань може кваліфікуватись за ст.356 як самоправство.
Дерева – це багаторічні рослини з чітко вираженим твердим стовбуром з гілками, які утворюють крону. Дерева відіграють головну роль у формуванні лісових біоценозів, становлять основу ландшафту у лісових зонах. Чагарники – це багаторічні рослини, які у дорослому стані не мають головного стовбура (стебло чітко виражене лише у перший рік життя), із деревоподібними гілками, які починають рости з поверхні ґрунту.
Для кваліфікації діяння за ст.246 важливо, що вказані представники флори не набули товарно-грошової форми, статусу майна. Протиправне заволодіння заготовленим чи складованим лісом, незаконна порубка з корисливою метою дерев і чагарників у розсадниках, ботанічних і зоологічних садах, квітникарських господарствах, а також інша незаконна порубка поза межами лісового фонду України (наприклад, на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках) за наявності підстав утворюють склад відповідного злочину проти власності або самоправства.
З об’єктивної сторони злочин виражається у незаконній порубці дерев і чагар¬ників.
При цьому кваліфікація таких дій за ст.246 залежить від категорії захищеності лісу, а також інших об’єктів, де здійснюється порубка. Так, незаконна порубка у лісах, захисних та інших лісових насадженнях утворює склад цього злочину лише тоді, коли це заподіяло істотну шкоду. Водночас вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду (ст.252), або в інших особливо охоронюваних лісах є вже достатньою підставою для кваліфікації діяння за ст.246 – істотна шкода у такому випадку не є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину.
Іншими особливо охоронюваними лісами з урахуванням закріпленої у ст.246 диференціації кримінальної відповідальності та положень лісового законодавства слід вважати:
1) ліси, що мають наукове чи історичне значення (знаходяться на території історико-культурних заповідників, меморіальних комплексів тощо);
2) ліси генетичних резерватів, виділені у встановленому порядку за своїми типовими фітоценотичними, лісівничими та лісорослинними показниками для даного району з метою збереження цінних частин популяції виду, підвиду, екотипу лісової породи;
3) лісоплодові насадження природні або штучно створені плодово-ягідні і горіхоплідні ліси, що мають спеціальне господарське значення;
4) субальпійські деревні і чагарникові угруповання (розташовані у межах відкритої гірської місцевості – полонин, яйл), угруповання субальпійського поясу.
Під порубкою розуміються:
1) повне відокремлення дерева або чагарника від кореня будь-яким способом (спилювання, зрубування, повалення транспортним засобом тощо);
2) викорчовування – видалення деревостану з корінням;
3) пошкодження дерева або чагарника до стану припинення росту (наприклад, відокремлення основних гілок від стовбура дерева). До пошкоджених до стану припинення росту належать дерева з переламаними стовбурами, обідраними корою понад 30 відсотків периметра дерева (незалежно від довжини за висотою стовбура) обшморганою кроною понад половину її довжини, обідраними та зламаними скелетними коренями понад половину периметра стовбура, а також повалені дерева і такі, що мають нахил понад 30 градусів від вертикальної осі.
Знищення або пошкодження лісових масивів і зелених насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом слід кваліфікувати за ст. 245.
Порубка є незаконною, якщо вона здійснюється:
а) без спеціального на те дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), виданим уповноваженим органом;
б) за дозволом, виданим з порушенням чинного законодавства;
в) за наявності дозволу, але з недотриманням передбачених у ньому умов стосовно місця, способу і строків порубки, кількості і порід дерев та чагарників (до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків, вирубування цінних і рідкісних дерев та чагарників, занесених до Червоної книги України, хвойних насаджень, наданих для заготівлі живиці, до закінчення строку підсочки, насінників і плюсових дерев тощо);
г) за наявності дозволу на проведення суцільної санітарної рубки, але без дотримання обмежень, встановлених щодо площі, строків, технологій проведення робіт. Вирішуючи питання про те, чи є порубка лісу законною, слід враховувати, що в окремих випадках лісорубний квиток дозволяється оформляти протягом місяця від початку рубки (зокрема рубки дерев, що загрожують падінням на лінії зв’язку, електромережі, інші інженерні споруди, або під час проведення аварійно-рятувальних робіт, розчищення судноплавних шляхів).
Порушення порядку заготівлі деревини, яке безпосередньо не полягає у незаконній порубці лісу (наприклад, залишення на лісосіках пнів вище встановленого розміру, захаращування місць вирубки відходами, залишення недорубів або зрубаних дерев у завислому стані, ведення рубок способами, які викликають ерозію ґрунту), тягне не кримінальну, а адміністративну відповідальність (ст. 64 КАП).
Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях визнається закінченим злочином з моменту заподіяння в результаті незаконної порубки лісу істотної шкоди, а вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах – з моменту відокремлення дерева або чагарника від кореня або заподіяння зазначеним представникам флори пошкоджень, які викликають їх загибель або припинення росту.
Вирішуючи питання про те, чи є заподіяна незаконною порубкою шкода істотною (оціночне поняття), потрібно у кожному конкретному випадку враховувати вартість, екологічну цінність (наприклад, занесення дерева або чагарника до Червоної книги України), кількість незаконно вирубаного лісу, розмір шкоди, завданої довкіллю (зникнення певних видів тварин, птахів, комах, росли, зміна клімату, стану повітряного басейну, гідрологічного режиму водних об’єктів тощо), у т. ч. обчисленої за відповідними таксами. Якщо шкода судом не визнається істотною, винна особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за статтями 65, 65-1, 66 КАП [4, с. 613].
Суб’єкт злочину загальний. Тобто суб’єктом злочину, передбаченого ст. 246 КК, може бути особа, яка досягла шістнадцятирічного віку.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.
Покарання за злочин: за ст.246 – штраф від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк із конфіскацією незаконно добутого.
На даний час на розгляді комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи зареєстрований Проект Закону від 13.04.2009 р. № 4341 “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства.”
Відповідно до вищевказаного законопроекту у статтю 246 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001, № 25-26, ст.131) пропонується внести такі зміни:
– у частині другій слова «від п’ятдесяти до ста» замінити словами «від ста до двохсот»;
-доповнити статтю приміткою такого змісту:
«Примітка: Під істотною шкодою слід розуміти таку шкоду, розмір якої у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.».
Виходячи із написаного, після прийняття Верховною Радою України вищевказаного законопроекту не потрібно буде оцінювати, чи заподіяна незаконною порубкою шкода є істотною, враховуючи при цьому у кожному конкретному випадку вартість, екологічну цінність, кількість незаконно вирубаного лісу і так далі, оскільки внесеними змінами розмір її буде чітко визначеним.
Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України
від 10 грудня 2004 № 17 „Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля” „порубка дерев і чагарників на територіях, не віднесених до лісового фонду (ст.4 Лісового кодексу України), не тягне відповідальності за ст.246 КК. За наявності відповідних підстав такі дії можуть бути кваліфіковані як крадіжка, самоправство тощо”.
Варто звернути увагу і запам’ятати, що цим же пунктом вказано, що «заволодіння деревами, зрубаними та підготовленими до складування або вивезення, залежно від обставин справи слід кваліфікувати за відповідними частинами ст. 185 КК або іншими статтями, якими передбачено відповідальність за вчинення злочинів проти власності” [18].
Пленум Верховного Суду України вказаною постановою також зазначив: „…у випадках притягнення до кримінальної відповідальності за ці злочини службових осіб, котрі вчинили їх із використанням свого службового становища, їхні дії за наявності до того підстав мають кваліфікуватися також за відповідними статтями КК, якими передбачено відповідальність за злочини у сфері службової діяльності, крім ст.238, ч.2 ст.248 КК [18, п.3].
Однак, Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 11 травня 2004 року, лісника не визнано службовою особою, а тому його дії, пов’язані з неналежним виконанням обов’язків з охорони лісу від самовільної порубки, кваліфіковано за ст.197 КК України.
Так, вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2003 р. Д. засуджено за ст.197 КК до штрафу в розмірі 700 грн. Постановлено стягнути із засудженого на користь держави 2 тис. 495 грн. завданих їй збитків.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 1 жовтня 2003 р. вирок залишено без зміни.
Д. визнано винним у тому, що він, працюючи на посаді лісника Буштинського державного лісогосподарського підприємства, неналежним чином виконував свої обов’язки з охорони лісу від самовільної порубки та інших лісопорушень, внаслідок чого в січні і травні 2002 р. в закріпленому за ним обході невстановлені особи самовільно зрубали дерева, чим державі завдано збитків на суму 2 тис. 495 грн.
У касаційному поданні заступник прокурора Закарпатської області просив скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального і неправильним застосуванням кримінального законів та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд безпідставно перекваліфікував дії Д. з ч.2 ст.364 на ст.197 КК і призначив засудженому надто м’яке покарання.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, які у поданні не заперечуються. Висновки суду про винність Д. у неналежному виконанні своїх обов’язків з охорони лісу від самовільної порубки ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які детально викладені у вироку. Кваліфікація дій засудженого відповідає встановленим обставинам справи.
Доводи ж прокурора про те, що суд неправильно визначив правовий статус лісника Д., який є службовою особою, і тому його дії необхідно кваліфікувати за ст.364 КК як зловживання службовим становищем, не грунтуються на матеріалах справи.
Так, із наявних у справі доказів не вбачається, що Д. наділений адміністративно-господарськими функціями. Згідно з посадовою інструкцією лісника на нього покладено здійснення виробничих функцій, а відповідно до договору про матеріальну відповідальність він зобов’язаний охороняти ввірене йому майно – ліс і не уповноважений управляти чи розпоряджатися цим майном.
Посилання прокурора на те, що засуджений є представником влади, безпідставні, оскільки Д. не надано право складати документи, які мають правовий характер, тобто приймати рішення, обов’язкові до виконання фізичними чи юридичними особами.
За зазначених обставин Д. обґрунтовано визнаний судом таким, що не є службовою особою. Тому колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання заступника прокурора Закарпатської області залишила без задоволення [19].
Отже, підсумовуючи наведене нормативно-правове регулювання, вказані злочини за своїм безпосереднім об’єктом можна поділити на:
1) лісові – це ті, які в результаті здійснених незаконних порубок дерев і чагарників на корню вчинені на лісових ділянках, віднесених до лісового фонду (статті 245, 246, 252);
2) громадські – це ті, які в результаті здійснених незаконних порубок дерев на корню вчинених в зелених насадженнях в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів, а також незаконних порубок окремих дерев і груп дерев, чагарників на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних садових ділянках (стаття 356) ;
3) майнові – заволодіння деревами, зрубаними та підготовленими до складування або вивезення (статті 185, 191).
Вищенаведену класифікацію злочинів у лісовому господарстві за своїм безпосереднім об’єктом визначено по місцю здійснення незаконних порубок, виходячи із змісту ст.4 Лісового кодексу України та пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 № 17 „Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля”.
За ознаками суб’єкта в нормі злочини в лісовому господарстві можна поділити на:
1) загальнокримінальні, до яких належить загальний суб’єкт – особа, яка досягла шістнадцятирічного віку (статті 185, 245, 246, 252, 356);
2) службові або економічної спрямованості – особи, які вчинили злочин із використанням свого службового становища (статті 191, 364 – 370);
3) спеціальний (або можемо назвати ще гайовий), до якого належить спеціальний суб’єкт злочину. Ним може бути неслужбова особа, яка досягла
16-річного віку і на яку на підставі трудового договору чи спеціального доручення покладається юридичний обов’язок охороняти або зберігати чуже майно (стаття 197).
Вищенаведену класифікацію злочинів у лісовому господарстві за ознаками суб’єкта в нормі визначено, виходячи із змісту Постанови Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 № 17 „Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля” [18] та Ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 11 травня 2004 року (витяг), „Лісника не визнано службовою особою, а тому його дії, пов’язані з неналежним виконанням обов’язків з охорони лісу від самовільної порубки, кваліфіковано за ст. 197 КК України” [19], а також статей Кримінального кодексу України [4] .

 

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТАКТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИНІВ У ЛІСОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ
2.1. Інформаційно-аналітичне забеспечення протидії злочинів в лісовому господарстві
Працівник правоохоронного органу, який займається виявленням злочинів у лісовому господарстві повинен пам’ятати, що від його здійснених заходів залежить весь спектр організації протидії злочинності у вказаному напрямку на території, яку обслуговує.
Складовою частиною аналітичної роботи є збір та узагальнення всієї накопиченої інформації, в тому числі в ході проведених перевірок фактичного стану наявних справ лісових господарств, їхніх структурних підрозділів (лісництв), вивчення нормативно – правового законодавства, яке регламентує діяльність господарювання, а також причин наявних недоліків та визначення шляхів їх документування.
Показником ефективності інформаційно-аналітичної роботи повинно бути вжиття професійно компетентних, законних та своєчасних рішень, які спрямовані на виявлення та документування правопорушень та злочинних дій в лісовому господарстві з урахуванням наявних сил і засо¬бів, покращення оперативно – розшукових заходів.
Наявність об’єктивного та достатнього обсягу інформації є головними умовами прийняття вірних рішень та одночасно засобом реалізації функцій. Сьогодні удосконалення ефективності оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ, питання якості інформації, забезпечення її оптимальної переробки і письмового використання набуває особливого значення. Протягом останніх років МВС України здійснено ряд заходів, спрямованих на покращення інформаційно – аналітичної діяльності в органах та підрозділах внутрішніх справ. Певні позитивні зрушення відбулись завдяки укріпленню інформаційної основи цієї роботи, використанню сучасних електронних засобів.
Як показує практика, в більшості міськрайорганів, якщо і є у наявності наглядові справи, в яких здійснюється тільки концентрація (збір) інформації по лісовому господарству, то вони, на жаль, не забезпечують системність збору, накопичення, обробку та використання зібраної інформації. А аналіз та оцінка зібраної інформації, якщо і здійснюється, то на примітивному рівні. Не завжди забезпечується поточне простеження розвитку оперативної обстановки. І тому, з огляду на вказане, рівень аналітичної роботи на даний час ще не відповідає вимогам сьогодення.
Інформаційно – аналітична робота в сфері лісового господарства складається із:
а) накопичення, узагальнення і аналізу інформації про те, що відбувається в лісовому господарстві на території обслуговування;
б) комплексний аналіз інформації по проблемам боротьби зі злочинністю в лісовому господарстві;
в) підготовки для начальника органу внутрішніх справ або для направлення в інстанції інформаційно-аналітичних та довідкових матеріалів;
г) формування довідково-інформаційного фонду.
Кінцеві результати аналітичної роботи залежать від:
а) якості вихідної інформації;
б) кваліфікації виконавця – аналітика;
в) адекватності засобів, що застосовуються для аналізу та особливостей конкретного завдання, яке вирішує керівництво;
г) спроможності керівника, який приймає рішення, сприйняти результати аналізу і його готовність використати ці результати при прийнятті рішення.
Організація інформаційно-аналітичної роботи передбачає :
а) створення методичного, правового забезпечення;
б) підбір, розстановку, підготовку, перепідготовку особового складу та створення необхідних умов для його праці;
в) придбання, підтримка у робочому стані та обновлення техніки;
г) формування достовірної та повної інформаційної бази, забезпечення її поповнення, зберігання та надання інформації по запитах;
д) забезпечення вибору та вірного використання методів аналізу, включаючи методи прогнозування оперативної обстановки;
е) забезпечення належного оформлення і своєчасного надання результатів аналізу;
ж) формування у працівників міськрайорганів, які обслуговують лісовий напрямок, розумного використання результатів інформаційно – аналітичної роботи.
Основною метою інформаційно-аналітичної роботи є:
а) забезпечення безперервного слідкування за оперативною обстановкою в сфері лісового господарства ;
б) систематичне інформування органів влади та управління, керівництва МВС, ДДСБЕЗ МВС, ГУМВС про фактичний стан криміногенної ситуації в сфері лісового господарства;
в) своєчасне застосування заходів щодо посилення боротьби зі злочинністю в сфері лісового господарства (щоденне реагування);
г) підготовка матеріалів та пропозицій, на підставі яких можливе прийняття ефективних законодавчих актів із боку владних структур держави та органів місцевого самоврядування.
Для оцінки оперативної обстановки і результатів службової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ штаб спільно з УДСБЕЗ ГУМВС розробляють, виходячи з особливостей регіону та пропозицій галузевих служб, перелік інформації, яку необхідно вимагати з підприємств лісового господарства.
Так, в 2007 році працівниками спеціального сектору УДСБЕЗ УМВС України в Закарпатській області розроблено комплексне оперативно – профілактичне відпрацювання лісової галузі, яке включило здійснення заходів по трьох напрямках:
– об’єктів лісового господарства;
– об’єктів лісопереробної галузі (пилорами);
– суб’єктів зовнішньо-економічної діяльності, які здійснюють експорт лісоматеріалів за кордон.
Під час підготовчого етапу профілактичного відпрацювання по кожному напрямку необхідно було завести контрольно-спостережні справи, в яких сконцентрувати:
– на об’єкти лісового господарства: списки суб’єктів, які протягом року розробляють лісосіки, їх дозволи на початок вказаних робіт, обсяги лісосічних розробок, інше;
– на об’єкти лісопереробної галузі (пилорами): списки суб’єктів, їхні дозволи на початок вказаних робіт, документи щодо будівель, земельних ділянок, наявного устаткування, інформацію стосовно наданих інвестицій, основних постачальників та замовників робіт та інше;
– на суб’єкти зовнішньо-економічної діяльності, які здійснюють експорт лісоматеріалів за кордон: списки суб’єктів, матеріали, в яких відображено обсяги здійсненого експорту (сертифікати про проходження лісоматеріалів) та здійснені зустрічні перевірки щодо повноти обліку оприбуткування суб’єктами, основні породи, з якими здійснюють експорт та інше.
Під час практичного етапу по кожному напрямку необхідно здійснити натурні заходи:
На об’єктах лісового господарства: здійснити ретельну перевірку лісокористувачів щодо законності отриманих для розробки лісосік згідно заключних договорів підряду.
У процесі вказаної перевірки особливу увагу звернути на:
– правильність складання вартості виконуваних робіт (послуг), що складається відповідно до технологічної карти, акти виконаних робіт та взаєморозрахунки за виконані роботи;
– співставити всю отриману в процесі розробки лісосіки лісопродукцію з подальшим рухом її реалізації, звернути особливу увагу на сортність;
– із залученням спеціалістів з охорони праці здійснити рейди – перевірки лісокористувачів на предмет умов додержання вимог законів та інших нормативно – правових актів з охорони праці та промислової безпеки відповідно до наявних дозволів на початок виконання робіт по лісосічних роботах;
– вжити заходи щодо відпрацювання корупційних зв’язків службових осіб лісогосподарських підприємств із представниками комерційних структур при наданні переваг на отримання високоякісної деревини по занижених цінах та здійснення самостійних вирубок.
Матеріали перевірки по кожному суб’єкту сконцентрувати в контрольно – спостережній справі, про проведену перевірку доповідати по формі звітності згідно додатку (додаток Г).
На об’єктах лісопереробної галузі (пилорами): провести перевірки пилорам із метою виявлення необлікованої деревини та інших правопорушень, пов’язаних із переробкою та реалізацією лісоматеріалів.
Матеріали перевірки по кожному суб’єкту сконцентрувати в контрольно-спостережній справі, про проведену перевірку доповідати по формі звітності згідно додатку (додаток Ґ).
Стосовно суб’єктів зовнішньо-економічної діяльності, які здійснюють експорт лісоматеріалів за кордон: здійснити перевірку суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснили експорт пиломатеріалів протягом 2008 року на предмет законності придбання ними лісоматеріалів та виготовлених із них пиломатеріалів, які відправлені за кодон відповідно до отриманих сертифікатів.
У процесі вказаної перевірки особливу увагу звернути на:
– співставлення достовірності пред’явлених товарно-транспортних накладних, на підставі яких Закарпатським обласним управлінням лісового господарства були видані сертифікати про походження лісоматеріалів та виготовлених із них пиломатеріалів для забезпечення експортних операцій (її сортності та вартості) з оприбуткуванням по бухгалтерському обліку підприємства.
Матеріали перевірки по кожному суб’єкту сконцентрувати в контрольно-спостережній справі, про проведену перевірку доповідати по формі звітності згідно додатку (додаток Д).
До участі в проведенні операції залучити представників держлісгоспів та філій «держспецлісгоспів» СЛГАП «Агроліс». Із числа працівників ОВС області та вказаних підприємств створити необхідну кількість оперативно – пошукових груп, стаціонарних постів, роботу яких організувати, в тому числі в нічний час, забезпечивши відповідне спостереження зі зброєю та спецзасобами.
Силами працівників ДАІ при нагляді за дорожнім рухом здійснювати перевірки транспортних засобів, що перевозять лісосировину, на наявність у водіїв документів на вантаж. Залучити інспекторів ДАІ до перевірки та встановлення на території обслуговування осіб, які мають вантажну техніку, гужовий транспорт та можуть бути причетні до скоєння самовільних порубок та крадіжки лісу.
Аналіз вищенаведеного комплексного оперативно-профілактичного відпрацювання лісової галузі показав, що по вказаним наглядовим справам здійснювалось тільки накопичення інформації за наведеною схемою, а в деяких міськрайорганах, якщо і здійснювалось, то на примітивному рівні. Як наслідок, в цілому не проводилась організація інформаційно-аналітичної роботи.
Про яку організацію такої роботи на сьогоднішній день можна говорити, якщо в більшості міськрайорганах працівник, який по лінії обслуговує лісове господарство, відповідно до покладених на нього функціональних обов’язків веде ще декілька напрямків, а начальники міськрайорганів самоусунулись від підбору, розстановки, підготовки, перепідготовки особового складу та створення необхідних умов для його праці?
«Вирішення цієї проблеми можливе завдяки вирішенню таких завдань:
– реформування національного законодавства у сфері суспільних інформаційних відносин (включаючи відомчі нормативні акти);
– удосконалення існуючих банків даних та створення міжвідомчих банків даних правоохоронних органів;
– розробки спеціалізованого комп’ютерного програмного забезпечення – експертних систем для здійснення інформаційно-аналітичної роботи у сфері боротьби з організованою злочинністю і корупцією тощо» [25].
На мою думку, впровадження спеціалізованих інформаційно-аналітичних систем, які, зокрема, дозволяють відслідковувати процес документообігу у відповідних підрозділах, а в нашому випадку у підрозділах лісового господарства, дозволять контролювати всі дії, пов’язані з господарською діяльністю підприємства в сфері лісових операцій.
Слід зазначити, що дана спеціалізована інформаційно-аналітична система повинна базуватися по обліках лісових фондів, на яких здійснюється заготівля деревини з подальшим вивезенням її згідно товарно-транспортних накладних, які виписуються при вивезенні лісопродукції на кожну їзду автомобіля чи іншого виду транспорту. Створення та використання таких автоматизованих інформаційно-аналітичних систем дасть можливість реально протидіяти у боротьбі з лісовою злочинністю.
Так, для прикладу: працівники міліції в нічний час затримали автомобіль, який перевозив ліс без будь-яких документів, які б підтверджували законність цього перевезення. Через деякий час на ліс були пред’явленні документи з мотивуванням різного характеру: забули при від’їзді, помилково взяли чи дали не ті документи і т.д.
Як показує практика, для наведеного прикладу часто при перевезенні краденої необлікованої лісопродукції використовуються два способи пред’явлення документів:
1 – по яким вже пройшов відпуск лісопродукції;
2 – по яким здійснюється «запасний» – законний відпуск. Вказаний спосіб використовується з метою неодноразового чергового прикриття краденої лісопродукції, де на час крадіжки лісу товарно – транспортні накладні виписані не були. І в подальшому ще невідомо, чи пред’явлені товарно-транспортні накладні не будуть використані, а можливо вже використані для інших злочинних умислів.
У чому ж полягає сутність автоматизованого обліку товарно-транспортних накладних ?
Відповідно до типової форми №1-ТН, затвердженої наказом Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.1995 №488/346, товарно-транспортна накладна виписується в чотирьох примірниках.
Перший примірник залишається у відправника, другий – на кінцевому складі, третій та четвертий передається водію (якщо транспорт найманий) або залишається в бухгалтерії підприємства (якщо транспорт власний). Третій примірник додається до подорожнього листа і є підставою для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати водію, а четвертий додається до звіту про рух лісопродукції. Вказаний порядок визначено пунктом 3.2 Інструкції з обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного комітету лісового господарства України, затверджених наказом Держкомлісгоспу України від 19 грудня 2003 №205[20].
Як показує практика, матеріально-відповідальні особи, які займаються відпуском лісопродукції, залишають для себе два примірника товарно-транспортної накладної, оскільки один додається до звіту про рух лісопродукції, а другий – до звіту по використанні, тому що це документи суворої звітності. Інші два примірника накладної видаються під час відпуску лісопродукції перевізнику. Оскільки останнім часом заготівля деревини здійснюється приватними структурами згідно договорів підряду і відповідно перевезення лісопродукції проводиться найманим транспортом, то підприємцям два однакових примірника непотрібні. І тому в подальшому в змові між зацікавленими особами один із виданих примірників може не заповнюватися, а, підробивши його, використовуватися в інших злочинних намірах.
Як приклад: працівниками спеціального сектору УДСБЕЗ ГУМВС спільно з працівниками СДСБЕЗ Мукачівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області в ході проведених оперативно-розшукових заходів у філії „Мукачівдержспецлісгосп” Головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства „Закарпатагроліс” було встановлено, що протягом 2007 року, зловживаючи посадовим положенням, всупереч інтересам служби керівні особи вказаної філії надали незаповнені бланки товарно-транспортних накладних, завірені круглою печаткою філії „Мукачівдержспецлісгосп”, які є документами суворої звітності, приватному підприємцю Грабару О.С.
У подальшому вказані бланки товарно-транспортних накладних були використані для отримання сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для забезпечення експортних операцій №035507 від 12.03.2008 року на суму 24984,29 гривень, №036791 від 23.04.2008 року на суму 25714,99 гривень, №036179 від 02.04.2008 року на суму 25400,21 гривень та №037819 від 04.06.2008 року на суму 2409,62 гривень, всього на загальну суму 100199,11 гривень, і на вказану суму завдано матеріальних збитків охоронюваним законом державним інтересам, що спричинило тяжкі наслідки.
20.01.2009 року прокурором Мукачівського району порушено кримінальну справу по факту зловживання службовим становищем посадовими особами філії „Мукачівдержспецлісгосп” ГДСЛАП „Закарпатагроліс” за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
У ході проведення оперативно-розшукових заходів у рамках порушеної вказаної кримінальної справи працівниками УДСБЕЗ ГУМВС України в Закарпатській було встановлено, що Д., перебуваючи на посаді майстра лісу філії „Мукачівдежспецлісгосп” ГДСЛАП „Закарпатагроліс”, зловживаючи службовим становищем та всупереч інтересам служби, надав незаповнені бланки товарно-транспортних накладних, завірені круглою печаткою філії „Мукачівдержспецлісгосп”, які є документами суворої звітності, приватному підприємцю Г., за що отримав у якості хабара грошові кошти у сумі 2800 гривень.
23.01.2009 року слідчим прокуратури Мукачівського району порушено кримінальну справу стосовно майстра лісу філії „Мукачівдержспецлісгосп” Д. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України.
Під час проведення подальших слідчо – оперативних дій по вказаній кримінальній справі також було встановлено, що майстер лісу філії „Мукачівдержлісгосп” Д. в жовтні 2007 року вніс завідомо неправдиві відомості в товарно-транспортну накладну серії ААБ 002070 від 17.10.2007 р. та серії ААБ 002068 від 09.10.07 р. на відпуск ділової деревини породи „Дуб” в кількості 51,059 м3 та в реєстр реалізації лісопродукції за січень 2008 року – дрова паливні в кількості 64 м3, чим спричинив збитки вказаному підприємству на загальну суму 50269 гривень.
По вказаному факту 26.01.2009 року слідчим прокуратури Мукачівського району порушено кримінальну справу стосовно майстра лісу філії „Мукачівдержспецлісгосп” Д. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
Також здійсненими оперативно-слідчими заходами по вказаній кримінальній справі встановлено, що службовими особами філії „Мукачівдержлісгосп” підроблено офіційні документи, а саме товарно-транспортну накладну серії НР №0079000 на відпуск деревини породи „Дуб” в кількості 29,46 м3 на підставі якої Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства видано сертифікат від 05.03.08 р. №035230 про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для забезпечення експортних операцій, чим заподіяно державним інтересам збитки на суму 11584,80 гривень.
11.02.2009 року слідчим прокуратури Мукачівського району порушено кримінальну справу по факту службової підробки посадовими особами філії „Мукачівдержспецлісгосп” за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
Із вищенаведеного можна дійти висновку, що окрім фальсифікацій товарно – транспортних накладних, які можуть використовуватися під час транспортування краденої необлікованої лісопродукції, в останній час більш широкої злочинницької популярності набули підроблення товарно-транспортних накладних, які пред’являються в обласні управління лісового господарства з метою отримання сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених із них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій.
Законом України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» [5] та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку видачі сертифіката про проходження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій» [12] передбачається, що для експорту лісоматеріалів обов’язковим є отримання сертифіката, який видається обласним управлінням лісового господарства. Для цього необхідно надати документи про походження лісу, які підлягають перевірці.
Так, працівниками УБОЗ УМВС України в Закарпатській області було встановлено 32 приватних підприємця, які протягом 2006-2007 років під час неодноразового митного оформлення лісоматеріалів (експортуючи їх на адресу іноземних підприємств в Угорщину) подавали до Виноградівської митниці сертифікати про походження лісоматеріалів та виготовлених із них пиломатеріалів для забезпечення експортних операцій, видані Управлінням лісового та мисливського господарства в Закарпатській області на підставі підроблених накладних та товарно-транспортних накладних про придбання лісопродукції в лісогосподарських підприємствах інших областей України.
Прокуратура Закарпатської області з початку року порушила 23 карні справи щодо незаконного вивезення деревини із Закарпаття і вже заявила позови на відшкодування державі понад 2 мільйони гривень збитку.
На даний час, за існуючими даними, фірми – експортери лісу подають і надалі до митного оформлення сертифікати про походження лісоматеріалів та виготовлені з них пиломатеріали, що містять неправдиві дані та такі, що одержані незаконним шляхом.
Зокрема, проведений порівняльний аналіз наявних матеріалів свідчить про невідповідність показників породно-сортиментної структури та вартості партій лісопродукції, які відображені в сертифікатах, поданих до митного оформлення українським підприємством-відправником, показникам породно-сортиментної структури та вартості партій лісопродукції, які зазначені в сертифікатах, отриманих експортером в обласних управліннях лісового та мисливського господарства.
Отже, підсумовуючи вказане можна зробити висновок, що з метою протидії злочинам у лісовому господарстві необхідно удосконалити взаємодію відповідних державних органів шляхом запровадження у всіх обласних управліннях лісового та мисливського господарства єдиного спеціалізованого комп’ютерного програмного забезпечення.
Як вже зазначалось, на мою думку, створення та використання таких автоматизованих інформаційно-аналітичних систем дасть можливість реально протидіяти у боротьбі із лісовою злочинністю.

2.2. Планування оперативно-розшукових заходів із пошуку ознак протиправної діяльності в лісовому господарстві
Ні для кого не є таємницею, що низький рівень роботи органів та підрозділів внутрішніх справ, як правило, обумовлюється прорахунками в організаторській діяльності та її найважливішого складника – планування. Багато заходів, які плануються, не містять новизни, не припускають реальних шляхів, форм і засобів вдосконалення боротьби зі злочинністю і не забезпечують постійного нарощування зусиль органів та підрозділів внутрішніх справ.
Планування – це складний розумовий процес, суть якого полягає у визначенні направленості виявлення та документування протиправних діянь, способів і засобів їхнього рішення в рамках закону. Воно не є методом розслідування, як іноді вважають, оскільки саме по собі не слугує засобам встановлення істини.
Планування має здійснюватись з додержанням певної системи принципів. Воно повинне бути законним, тобто визначення завдань розслідування і вибір способів їх вирішення мають здійснюватись із додержанням норм кримінального і кримінально-процесуального законодавства та підзаконних актів, зокрема тих, що закріплюють необхідність всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи, виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, обставин, що підлягають доказуванню (статті 22, 23 і 64 КПК).
Планування оперативно-розшукових заходів з пошуку ознак протиправної діяльності в лісовому господарстві одне із нелегких завдань через те, що з кожним днем змінюється нормативно-правове законодавство і тому для більш ефективного документування, в першу чергу, необхідно вивчити та проаналізувати чинну лісову нормативно-правову базу, її переваги та недоліки. Отриману оперативну інформацію насамперед потрібно примінити до діючого лісового законодавства на предмет порушення законності та визначення відповідальності.
У відповідності з пунктом 3.2. наказ МВС України від 30.04.2004 №458 «Про затвердження Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості» основними завданнями першочергових оперативно-розшукових заходів на їх початковому етапі є:
– активне використання отриманої інформації для планування заходів щодо розкриття злочину, розроблення версій, одержання нових доказів, а також для встановлення і затримання причетних до злочину осіб;
– одержання відомостей про злочини, що готуються, попередження можливого настання шкідливих наслідків.
Оскільки темою нашого дослідження є планування оперативно-розшукових заходів із пошуку ознак протиправної діяльності в лісовому господарстві, то, на мою думку, перш за все необхідно визначити, що відноситься в лісовому господарстві до ознак протиправної діяльності.
Насамперед, необхідно нагадати, що є незаконною порубкою лісу з метою подальших чітко визначених протиправнних діянь, взятих із наведених практичних ситуацій, для планування оперативно-розшукових заходів.
Коментар статті 246 Кримінального кодексу України [4] визначає, що порубка є незаконною, якщо вона здійснюється:
а) без спеціального на те дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), виданим уповноваженим органом.
На підставі статті 69 Лісового кодексу України [3] спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом (лісорубний квиток, ордер, лісовий квиток).
Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.
Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.
На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.
Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов’язаних і не пов’язаних із веденням лісового господарства.
Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 №761[14], яка затвердила їхній Порядок видачі.
У відповідності до вказаного Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів передбачено, що для видачі лісорубного квитка власник лісів або постійний лісокористувач подає такі документи:
– заявку на використання лісових ресурсів під час проведення рубок головного користування;
– відомість чергової лісосіки;
– польову перелікову відомість;
– переліково-оцінювальну відомість;
– карту технологічного процесу розробки лісосіки;
– план лісосіки.
Допускається оформлення лісорубного квитка протягом місяця від початку рубки:
а) дерев, що загрожують падінням на лінії зв’язку, електромережі, інші інженерні споруди або під час ліквідації аварій на цих об’єктах;
б) дерев під час вирубування візирів для проведення вишукувальних робіт і наукових досліджень, відведення лісосік, лісовпорядкування, гасіння лісових пожеж, очищення і ремонту лісоосушувальних систем, проведення аварійно – рятувальних робіт, розчищення судноплавних шляхів.
Отже, із наведеного можна дійти висновку, що якщо у межах лісового фонду здійснена рубка дерев, то вона в обов’язковому порядку відповідно до діючих нормативно – правових документів має здійснюватися на підставі лісорубного квитка або спеціального дозволу (ордеру), які видаються у відповідності до Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 №761 [14]. В іншому випадку рубка, яка здійснена в лісовому фонді без наявних вищевказаних документів, буде вважатися незаконною порубкою.
б) за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 №555 затверджені Санітарні правила в лісах України [9], відповідно до яких передбачено що «види, обсяги, терміни, місце та особливості проведення санітарно – оздоровчих заходів визначаються спеціалістами лісовпорядкувальних та лісопатологічних партій, спеціалізованих лісозахисних підприємств і станцій, державних органів лісового господарства, а також постійними лісокористувачами на підставі оцінки санітарного стану лісових насаджень.
Санітарно-оздоровчі заходи є частиною комплексу профілактичних заходів, які проводяться лісокористувачами з метою збереження стійкості насаджень, запобігання розвиткові патологічних процесів у лісі, зменшення шкоди, що завдається шкідниками, хворобами, стихійними природними явищами та техногенними впливами.
До санітарно-оздоровчих заходів належать:
– вибіркові санітарні рубки;
– суцільні санітарні рубки;
– ліквідація захаращеності;
– запобігання виникненню та поширенню осередків шкідників і хвороб лісу;
– захист заготовленої деревини від шкідників та хвороб.
Санітарно-оздоровчі заходи проводяться на основі відповідних планів незалежно від віку лісонасаджень у лісах усіх груп і категорій захищеності.
Санітарно-оздоровчі заходи в лісах зони радіаційного забруднення плануються і проводяться на підставі спеціальних інструкцій та рекомендацій Мінлісгоспу.
Плани проведення санітарно-оздоровчих заходів складаються щорічно постійними лісокористувачами за участю спеціалістів лісозахисту на основі матеріалів лісовпорядкування, санітарних та лісопатологічних обстежень з урахуванням специфіки, ступеня і періоду пошкодження насаджень, біології деревних порід, шкідників та збудників інфекційних хвороб.
Плани санітарно-оздоровчих заходів затверджуються державними органами лісового господарства Автономної Республіки Крим та областей (на територіях природно-заповідного фонду погоджуються з органами Мінекобезпеки).
Насадження, що потребують суцільної санітарної рубки, попередньо обстежуються спеціальною комісією, призначеною за рішенням органу, що видає дозвіл на проведення цієї рубки.
До складу комісії входять: лісопатолог спеціалізованої служби лісозахисту або міжрайонний інженер-лісопатолог, головний лісничий або інженер охорони і захисту лісу, а також лісничий та представник постійного лісокористувача.
Для обстеження насаджень на територіях природно-заповідного фонду (за винятком заказників та господарських зон національних природних і регіональних ландшафтних парків) до складу комісії включається представник органу Мінекобезпеки.
Комісія визначає в натурі доцільність призначення суцільної санітарної рубки, про що складається відповідний акт.
У виняткових випадках комісія може прийняти рішення про призначення суцільної санітарної рубки з відхиленням від норми, передбаченої частиною третьою пункту 10 цих Правил, а саме: якщо вибіркова санітарна рубка може призвести до зменшення повноти деревостанів нижче встановлених меж, призначається суцільна санітарна рубка.
В акті обстеження насаджень, що потребують суцільної санітарної рубки:
1) зазначаються група лісів, категорія захищеності, причини розладнання, обґрунтування необхідності суцільної санітарної рубки та її терміновості, технологія проведення робіт;
2) пропонуються способи та методи лісовідновлення, а також заходи щодо оздоровлення, запобігання зараженню або пошкодженню сусідніх насаджень.
Акт підписується всіма членами комісії.
Акт, складений без участі лісопатолога, а на територіях природно – заповідного фонду (за винятком заказників та господарських зон національних природних і регіональних ландшафтних парків) і без представника органу Мінекобезпеки, недійсний.
Дозвіл на проведення суцільної санітарної рубки в лісах усіх груп, незалежно від площі насаджень, видають державні органи лісового господарства Автономної Республіки Крим та областей.
На територіях природно-заповідного фонду (за винятком заказників та господарських зон національних природних і регіональних ландшафтних парків) суцільні санітарні рубки призначаються за погодженням з органами Мінекобезпеки у разі, коли насадження повністю втрачають або втратили захисні та інші природні властивості.
Для одержання дозволу на проведення суцільних рубок лісокористувачі подають державним органам лісового господарства Автономної Республіки Крим та областей такі документи:
1) акт комісії про обстеження насаджень, що потребують суцільної санітарної рубки;
2) зведену відомість насаджень, що потребують суцільної санітарної рубки;
3) зведену відомість пробних площ, закладених у насадженнях, що потребують суцільної санітарної рубки;
4) плани лісових насаджень, що потребують суцільної санітарної рубки, з нанесеною на них схемою пробних площ.
Підсумовуючи вказані порушення, законодавець визначив накладення майнових стягнень пунктом 52 Санітарних правил в лісах України [9], в якому передбачено, що за вчинені підприємствами, організаціями, установами та громадянами порушення цих Правил встановлений розмір стягнень – за проведення суцільної санітарної рубки насаджень без попереднього обстеження їх спеціальною комісією або з обстеженням, але без лісопатолога спеціалізованої служби лісозахисту (міжрайонного інженера лісопатолога), а на територіях природно-заповідного фонду (за винятком заказників та господарських зон національних природних і регіональних ландшафтних парків) і без представника органу Мінекобезпеки – десятикратна таксова вартість зрубаної деревини.
Отже, із вищенаведеного можна зробити висновок, що за порушення вказаних визначених правил законодавець установив наведені майнові стягнення, які вказують на наявність істотної шкоди.
Наявність істотної шкоди є обов’язковою властивістю з пошуку ознак протиправної діяльності (ст.246, ч.1 ст.364, 365, 367 КК України).
в) за наявності дозволу, але з недотриманням передбачених у ньому умов стосовно місця, способу і строків порубки, кількості і порід дерев та чагарників (до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків, вирубування цінних і рідкісних дерев та чагарників, занесених до Червоної книги України, хвойних насаджень, наданих для заготівлі живиці, до закінчення строку підсочки, насінників і плюсових дерев тощо).
Пунктом 74 Правил рубок головного користування в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 №559 [10] передбачено «у разі невиконання вимог цих Правил органи лісового господарства, органи Мінекобезпеки та інші спеціально уповноважені на це державні органи мають право заборонити рубку до усунення встановлених порушень. Особи, винні у порушенні цих Правил, несуть відповідальність, установлену Правилами відпуску деревини на пні в лісах України [11], яку замінила постанова Кабінету Міністрів України № 761 від 23.07.2007 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» [14], яка, як було вже наголошено, на превеликий жаль, не визначила розміри майнових стягнень за порушення порядку спеціальних використань.
Оскільки з визначенням у дозволі (лісорубному квитку, ордері) недотриманням передбачених у ньому умов стосовно місця, способу і строків порубки зрозуміло, то з дефініцією кількості дерев необхідно визначитись, тому що вказана умова була чітко визначена вже недіючими Правилами відпуску деревини на пні в лісах України в розділі «Розміри майнових стягнень за порушення Правил відпуску деревини на пні». Пунктом 62 цих правил встановлювалось одним із підпунктів «за рубку дерев, не на призначених для цього ділянках, рубку без лісорубного квитка (ордера), або не в такій кількості і не тих дерев, що зазначені в матеріалах відведення, а також за пошкодження цих дерев до ступеня припинення росту – десятикратна таксова вартість незаконно зрубаної або пошкодженої деревини *;[11]».
На сьогоднішній день, я вважаю, що вказане порушення – рубка дерев, за наявності дозволу, але не в такій кількості і не тих дерев, що зазначені в матеріалах відведення, набуло особливо злочинного розмаху. Підставою для цього, на мій погляд, послужило прийняття нормативно – правових документів, які б не те щоб удосконалили старі визначені порушення, а, навпаки, відмінили їх.
Крім цього, хотів би наголосити, що під час здійснення перевірок у держлісгоспах Закарпаття набув особливої «популярності» лист Держкомлісу України від 29 вересня 2004 р. №02-13/3712, підписаний заступником голови Держкомітету Ведмідь М.М. [21], в якому викладено, що « …При відпуску деревини на пні провадиться перелік дерев з обміром їхніх діаметрів на висоті грудей (1,3) і поділом за породами, ступенями товщини, а також категоріями технічної придатності (якості).
Контроль за правильністю визначення обсягу деревини, відведеної в рубку, здійснюється до проведення рубки, відповідно до Настанови з відведення і таксації лісосік. При роботах з контролю якості вищезгаданих робіт перелік дерев також провадиться шляхом обміру їхніх діаметрів на висоті грудей (1,3 м) і поділом за породами, ступенями товщини, а також категоріями технічної придатності (якості).
Дерева, які були відведені в рубку відповідно до діючих правил та норм, і в подальшому зрубані лісокористувачем, не є незаконно зрубаними і визначення їх об’єму після проведення рубки ( в тому числі через переведення діаметра пня до діаметра на висоті грудей) для контролю якості відведення, чинним лісовим законодавством не передбачено» [21].
З огляду на вказане, деякі із директорів лісогосподарських підприємств навіть давали своїм підлеглим пряму вказівку не йти з правоохоронними органами і не здійснювати ніяких попневих переліків на лісосіках, прикриваючись вказаним листом.
Як було скеровано в листі заступника голови Держкомітету Ведмідь М., «контроль за правильністю визначення обсягу деревини, відведеної в рубку, здійснюється до проведення рубки, відповідно до Настанови з відведення і таксації лісосік»[21].
Відповідно до Настанови з відведення і таксації лісосік [22], четвертим розділом визначено – «Контроль робіт з відведення і таксації лісосічного фонду», в якому вказано:
«Контроль якості робіт по відведенню, таксації і оцінці лісосік проводиться як в процесі їх виконання, та і після закінчення. В результаті перевірки виявляється:
– відповідність відведеного лісосічного фонду розрахункові її лісосіці по госпсекціях, видах користування і групах лісів;
– якість натурних робіт і оформлення матеріалів відведення.
Контроль робіт з відведення і таксації лісосік проводиться лісовими підприємствами в присутності начальника лісовпорядної партії і інженера – таксатора не менше, ніж 5% лісосік від загальної їх кількості, і 3 % від їх площі по кожному лісництву, але не менше, ніж на двох лісосіках.
Результати перевірки оформлюються актом.
Робота з відведення і таксації лісосік визнається незадовільною в таких випадках:
– при відведенні лісосік з порушенням діючих Правил рубок;
– при розходженні даних переліку з даними перевірки по загальному запасу ділової деревини більше ніж на 10 % ;
– розподілі стовбурів за категоріями технічної придатності в 10% більше випадків;
– при помилці у визначенні експлуатаційної площі ділянки більше, ніж на 2 % (допустиме розходження для виділів площею до 5 га – 0.1 га);
– при незадовільному оформленні відведених лісосік в натурі
(неясність меж, відсутність стовпів або написів та ін.).
У залежності від результатів перевірки лісовим підприємством приймаються необхідні заходи з виправлення виявлених недоліків і помилок або робота виконується заново.
Передача відведеного лісосічного фонду лісництву здійснюється після виправлення недоліків, виявлених при перевірках, по акту» [22].
Із вищенаведеної настанови контроль робіт із відведення і таксації лісосік проводиться не менше, ніж 5% лісосік від загальної їх кількості, і 3 % від їх площі по кожному лісництву, але не менше, ніж на двох лісосіках. А тепер скільки лісосік тільки на Закарпатті відводиться в рік по всім лісогосподарським підприємства?.. І після того, якщо рубка на лісосіці вже проведена і деревина вивезена, тоді згідно листа Держкомлісу України від 29 вересня 2004 р. №02-13/3712, підписаного заступником голови Держкомітету Ведмідь М.М., «дерева, які були відведені в рубку відповідно до діючих правил та норм, і в подальшому зрубані лісокористувачем, не є незаконно зрубаними і визначення їх об’єму після проведення рубки ( в тому числі через переведення діаметра пня до діаметра на висоті грудей) для контролю якості відведення, чинним лісовим законодавством не передбачено» [21]…?
Але повернемось до заходів із пошуку ознак протиправної діяльності в лісовому господарстві, а більш конкретніше до заходу щодо визначення незаконної порубки за наявності дозволу, але з недотриманням перед-бачених у ньому умов стосовно кількості дерев.
Розглянемо постанову Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» [15], яка замінила постанову Кабінету Міністрів України від 5 грудня 1996 р. № 1464 «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству».
Отже, постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 № 665 затверджено наступні такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, а саме:
– незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту;
– пошкодженням дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту;
– знищенням або пошкодженням лісових культур, природного
підросту та самосіву на землях, призначених для відновлення лісу;
– знищенням або пошкодженням сіянців, саджанців у лісових
розсадниках і на плантаціях;
– самовільною заготівлею сіна та випасанням худоби на лісових ділянках;
– знищенням або пошкодженням відмежувальних знаків у лісах;
– пошкодженням сіножатей, пасовищ і ріллі на землях
лісогосподарського призначення;
– знищенням або пошкодженням лісоосушувальних канав, дренажних систем і доріг на лісових ділянках;
– порушенням правил заготівлі лісової підстилки;
– порушенням правил заготівлі лікарських рослин, дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід тощо [15].
Оскільки на сьогоднішній день законодавством не визначено механізм заподіяних збитків щодо рубки дерев, за наявності дозволу, але не в такій кількості, що зазначені в матеріалах відведення в будь-яких діючих нормативно-правових документах чи то головного користування, чи то поліпшення якісного складу лісів, чи при заготівлі деревини під час спеціального використання лісових ресурсів, то особисто в своїй практиці я доводжу, що під час рубки дерев, за наявності дозволу, але не в такій кількості, що зазначені в матеріалах відведення, для обчислення розміру шкоди необхідно застосовувати додаток 1 (до ступеня припинення росту) постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 N 665 [15].
Для прикладу: в результаті здійсненої перевірки на вибірково-санітарній рубці було встановлено, що попневим переліком зрубаних дерев виявлено 60 дерев, а згідно матеріалів відведення в рубку було відведено 50 дерев, отже 10 дерев зрубано незаконно, але при одній умові, що загальна кубомаса зрубаної деревини не буде меншою чи рівною загальній кубомасі, виписаній згідно лісорубного квитка. Якщо загальна кубомаса зрубаної буде перевищувати кубомасу виписаної згідно дозволу, то в такому випадку необхідно вирахувати 10 дерев зайвих і відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. № 665 [15] нарахувати такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу в результаті незаконного вирубування та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.
г) за наявності дозволу на проведення суцільної санітарної рубки, але без дотримання обмежень, встановлених щодо площі, строків, технологій проведення робіт.
Суцільно-санітарні рубки здійснюються відповідно до Санітарних правил в лісах України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 555 [9].
Так, вказаним нормативним документом передбачено, що «суцільні санітарні рубки проводяться лісокористувачами шляхом вирубування одночасно всіх дерев насадження або його частини на площі 0,1 гектара і більше, пошкоджених шкідниками, хворобами та внаслідок стихійних природних явищ і техногенних впливів до ступеня втрати цими насадженнями біологічної стійкості.
Суцільні санітарні рубки проводяться у разі, коли інші санітарно – оздоровчі заходи не можуть оздоровити насадження, а проведення вибіркових санітарних рубок може призвести до зменшення повноти насаджень нижче допустимого рівня» (пункт 12 цих Правил).
Оскільки попередньо було вказано, що з огляду на те, що наявність істотної шкоди є обов’язковою властивістю будь-якого злочину (ст.246, ч.1 ст.364, 365, 367 КК України) [4, с.49], то при плануванні оперативно-розшукових заходів із пошуку ознак протиправної діяльності, а саме – за наявності дозволу на проведення суцільної санітарної рубки, але без дотримання обмежень, встановлених щодо площі, строків, технологій проведення робіт, необхідно встановити, чи визначив законодавець за вказані обмеження майнову шкоду.
Повертаючись знову до пункту 52 Санітарних правил в лісах України, в якому визначено, що за вчинені підприємствами, організаціями, установами та громадянами порушення (крім вже раніше наведеного) цих Правил встановлюються такі розміри стягнень:
– за невивезення з лісосіки деревини в установлений термін або залишення її в місцях рубок, на верхніх складах, вантажних пунктах та інших територіях на відстані менш як 2 кілометри від лісових насаджень (за винятком деревини, зрубаної під час лісовпорядкування, проведення наукових досліджень, інших вишукувальних робіт), якщо залишена деревина не захищена від шкідників та хвороб, – двократна таксова вартість цієї деревини;
– за несвоєчасне очищення або з порушенням вимог лісового законодавства місць рубок від порубкових залишків, захаращення просік, доріг, смуг, завширшки 30 метрів, що прилягають до лісосік, – за кожний гектар неочищеної або захаращеної території – половина таксової вартості деревини, зрубаної з одного гектара лісосіки (сплата суми стягнення не звільняє лісозаготівельника від проведення очищення місць рубок у визначені терміни);
– за порушення термінів проведення санітарних рубок – трикратна таксова вартість деревини, що підлягає вирубуванню;
– за несвоєчасне виявлення лісокористувачем осередків шкідників із загрозою об’їдання 25 і більше відсотків листя, хвої: у листяних насадженнях – таксова вартість, а у хвойних – двократна таксова вартість деревини втраченого у зв’язку з цим приросту насаджень [9].
Підсумовуючи питання в цілому щодо планування оперативно – розшукових заходів із пошуку ознак протиправної діяльності в лісовому господарстві необхідно дійти висновку, що із чотирьох вищерозглянутих способів злочинного діяння, які нам означив Закон (стаття 246 Кримінального кодексу України [4]) стосовно визначення незаконної порубки, необхідно перш за все вияснити, чи передбачений механізм нарахування майнової шкоди у відповідності до діючого чинного законодавства за вказані в Законі порушенні умови. Адже на сьогоднішній день із чотирьох нормативно правових документів, які визначають норми і вимоги щодо здійснення рубок:
– Санітарні правила в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України постанова КМУ від 27 липня 1995 № 555 [9];
– Правила рубок головного користування в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 559 [10];
– Правила поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 724 [13];
– заготівлі деревини під час спеціального використання лісових ресурсів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2007 р. № 761 [14], тільки одним передбачені нарахування розмірів стягнень за порушення правил, а саме – Санітарними правилами в лісах України.
2.3. Тактика документування протиправних дій, осіб які вчиняють злочини в лісовому господарстві

Та́ктика (давньогрецьке taktiká – мистецтво шикування військ, від давньогрецького tásso – шикую війська) – найбільш масова галузь та найстаріша складова (як і стратегія) воєнного мистецтва, що охоплює теорію і практику підготовки і ведення бою підрозділами, частинами, з’єднаннями.
У нашому випадку тактика протиправних дій розробляє:
– теоретично-фундаментальні положення основ, підготовки та ведення документування;
– способи документування виявлених злочинів в лісовому господарстві.
Аналіз матеріалів кримінальних справ лісової галузі свідчить, що більшість корисливих злочинів здійснюється керівниками та матеріально-відповідальними особами підприємств лісової галузі, які за своїми функціональними обов’язками повинні контролювати стан дотримання лісового законодавства. Проте нерідко зазначені особи своїми діями завдають значної шкоди державним інтересам, сприяють або особисто скоюють незаконні порубки лісу.
На підставі наведеного на сьогоднішній день я би виділив найбільш характерні такі способи здійснених злочинних діянь:
1. Допущення незаконних рубок внаслідок або через несумлінне ставлення до виконання своїх обов’язків службовими особами лісової охорони або сприяння у їх здійсненні.
2. Порубка за наявності дозволу, але з недотриманням передбачених у ньому умов стосовно кількості дерев і не тих, котрі зазначені в матеріалах відведення.
3. Порубка за наявності дозволу, але із заниженими діаметрами та неправильно визначеними (заниженими) категоріями технічної придатності дерев при відведенні лісосіки.
4. Здійснення перерубів по площі при розробках лісосік.
5. Здійснення розкрадань ліквідної деревини при розробці лісосік.
На мій погляд, для визначення тактики документування вказаних способів лісових злочинних діянь необхідно перш за все навести характерні практичні приклади, із яких вже в подальшому відзначити механізми їх документування, які наведені вже з практичних заходів.
1. Допущення незаконних рубок внаслідок або через несумлінне ставлення до виконання своїх обов’язків службовими особами лісової охорони або сприяння у їх здійсненні.
Вищевказаний спосіб здійсненого злочинного діяння більш ширше охоплюється способом щодо визначення незаконної порубки, а це – без спеціального на те дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), виданим уповноваженим органом, котрий розглядався при плануванні оперативно-розшукових заходів з пошуку ознак протиправної діяльності в лісовому господарстві.
Так, в ході проведених заходів було отримано інформацію, що в одному із лісництв державного лісового господарства здійснюються систематичні незаконні рубки.
На підставі вказаної отриманої інформації працівниками ДСБЕЗ було вирішено здійснити такі першочергові заходи:
– оскільки було вказано тільки урочище, то було визначено квартал, відповідно до якому було встановлено лісника та майстра лісу, які відповідали за охорону лісу та стан дотримання лісового законодавства;
– необхідно було перевірити чи на відповідній лісовій ділянці (квартал, виділ) здійснюються санкціоновані рубки та чи встановленими службовими особами складалися та оформлялися матеріали про здійснення самовільних порубок лісу.
У процесі вказаних заходів оперативним шляхом були виявлені місця здійснених рубок, де під час проведення оглядів пнів встановлено, що на вказаних пнях відсутні будь-які клейма, які б підтверджували відводи дерев під рубку або їхню фіксацію здійснених самовільних рубок. Крім цього, в процесі вказаного огляду встановлено, що рубки здійснюються періодично, що засвідчувалося наявними пнями різних періодів проведення рубок. Із встановленого оперативними працівниками було прийнято рішення дочекатися ревізій лісгоспу, за результатами яких прийняти рішення.
Із метою контролю охорони та використання лісів у кожному структурному підрозділі держлісгоспу відповідно до наказу директора підприємства щорічно проводяться планові ревізії лісових обходів.
Після проведення такої планової чергової ревізії з держлісгоспу були офіційно витребувані всі копії актів. В акті ревізії обходу. де були проведені оперативні огляди, було зафіксовано, що в процесі здійсненої ревізії комісією виявлено всього п’ять самовільно зрубаних дерев, а по оперативним матеріалам було встановлено, що на вказаній лісовій ділянці незаконно зрубано біля 250 дерев. Після вказаного аналізу прийнято рішення негайно залучити державну обласну екологічну інспекцію для проведення спільної перевірки.
У ході проведеної перевірки було встановлено, що службові особи лісництва лісогосподарського державного підприємства внаслідок несумлінного ставлення до посадових обов’язків неналежно виконали наказ директора держлісгоспу від 6 березня 2008 року «Про проведення планових ревізій лісових обходів» і склали офіційні документи – фіктивні акти ревізії, в які внесли завідомо неправдиві відомості, не вказавши при цьому наявні незаконні рубки лісу. У ході перевірки також було встановлено, що планові ревізії проведені не були, чим було приховано незаконні рубки лісу у кварталах 1, 3, 4, 19, 20 в урочищах «Пашковець», «Ясенники» та «Водяні» в кількості 511 дерев різних порід загальною кубомасою 583,3 м3 Таким чином, лісовому господарству було спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 270 тис. 676 грн.
20.08.2008 року прокуратурою В.Березнянського району порушено кримінальну справу по факту неналежного виконання своїх службових обов’язків службовими особами Лютянського лісництва державного підприємства «В.Березнянський ЛГ» за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 367, 366 КК України.
На мою думку, наведений практичний приклад виявленого злочину здійснено класичним варіантом, оскільки полягає у наступному:
– на вказаних лісових ділянках на момент здійснення рубок не здійснювалися відводи лісосік на заготівлю деревини;
– незаконно зрубана кількість дерев не була облікована, матеріали про лісопорушення не оформлялися і керівництву лісогосподарського підприємства не подавалися. І насамкінець, службові особи самі ж себе задокументували, оскільки в офіційні документи, а саме в акти ревізії, внесли завідомо неправдиві відомості, не вказавши при цьому наявні незаконні рубки лісу.
У дійсності на практиці документування по наведеному способу (а це – допущення незаконних рубок внаслідок та через несумлінне ставлення до виконання своїх обов’язків службовими особами лісової охорони або сприяння у їх здійсненні) залежить від різних обставин, наприклад: у результаті виявлених лісовою охороною незаконних рубок одні дерева ними були заактовані, інші ні.
Ті дерева, які були заактовані лісовою охороною як незаконна порубка, в процесі проведеної зустрічної перевірки може бути виявлено, що в актах зафіксована не та кількість незаконно зрубаних дерев. Це може бути або в сторону збільшення, або в сторону зменшення.
Ще один приклад. Працівниками СДСБЕЗ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатські області в ході проведеної перевірки в Анталовецькому лісництві ДП «Ужгородське ЛГ» встановлено, що службовими особами вказаного лісництва під час обходу в кварталі № 24 виділ № 7 було виявлено самовільні рубки дерев породи бук у кількості 69 шт., ясен у кількості 4 шт., явір у кількості 2 шт. та черешня в кількості 1 шт., а всього 76 шт. Грубо порушуючи вимоги п.2.4. Інструкції про проведення ревізій лісових обходів від 21.04.1987 року, пні від зрубаних дерев на облік не взяли та не заклеймили їх відповідним клеймом «СП».
Після чого, достовірно знаючи про дану самовільну рубку, затримавши 5 липня 2006 року у даному виділі громадянина Й. під час вчинення ним самовільної рубки трьох дерев породи бук, та усвідомлюючи, що останній вищевказану самовільну рубку дерев у кількості 76 штук не вчиняв, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, склали на останнього протокол про адміністративне правопорушення та постанову у справі про адміністративне правопорушення. При цьому внесли в дані офіційні документи завідомо неправдиві відомості про те, що Й. вчинив незаконну рубку дерев породи бук у кількості 72 штук на загальну суму 22314,20 грн.
21.08.2008 року Ужгородською міжрайонною прокуратурою згідно зібраних матеріалів працівниками сектору ДСБЕЗ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.364, 366 КК України.
На практиці можуть виникнути і багато інших обставин, які залежать від різних факторів, і тому, підсумовуючи наведений спосіб протиправного діяння у його тактиці документування, я би хотів окремо і більш детально приділити увагу таким питанням:
1. Необхідно першочергово засвідчити своїми підписами із фіксуванням дати під реєстрацією записів у таких документах:
– журналах реєстрації актів виявлених лісопорушень лісництва та держлісгоспу. Спочатку матеріали реєструються по місцю виявлення незаконної порубки, тобто лісництва, які в подальшому надаються адміністрації держлісгоспу, де проводиться також реєстрація;
– журналі реєстрації виписаних і виданих лісорубних квитків держлісгоспу.
Вказані фіксації у наведених журналах не нададуть можливість службовим особам держлісгоспу в подальшому фальсифікувати необхідні документи, які можуть послужити прикриттям під час виявлення фактів здійснених незаконних порубок лісу.
2. Напередодні, до початку ревізій, обходу взяти пояснення в лісника, за яким відповідно до функціональних обов’язків закріплений обхід, та від майстра лісу щодо наявних у них матеріалів виявлених самовільних рубок.
3. Під час проведення ревізії в обході облікувати у відомості попневого переліку дерев всі наявні пні, окремо фіксуючи такі, на яких є клейма (актовані в результаті незаконних рубок) та окремо без клейм. У подальшому із наявними обліками в результаті здійсненого попневого переліку дерев здійснювати звірку, тобто співставлення з тими, які зазначені в оформлених матеріалах щодо виявлених самовільних рубок.
4. Проаналізувати щомісячну інформацію, яка направляється в обласне управління лісового господарства щодо заактованих виявлених самовільних рубок. Згідно наданої інформації провести зустрічні звірки.
5. По складеним протоколам про лісопорушення на виявлених осіб провести зустрічні перевірки. Так, наприклад, працівниками СДСБЕЗ Міжгірського РВ ГУМВС України в Закарпатській області в ході проведеної перевірки в ДП «Міжгірське ЛГ» було встановлено, що службові особи вказаного підприємства в період жовтня – листопада 2008 року, не встановивши осіб, які протягом зазначеного періоду часу вчинили самовільні рубки, умисно, з метою приховати недоліки у своїй роботі, складали протоколи про лісопорушення та протоколи про адміністративні правопорушення за ст.65 КУпАП на вигаданих осіб. Так, протягом жовтня-листопада 2008 року службовими особами Міжгірського лісництв ДП було складено 9 протоколів про вчинення самовільних рубок у кварталі №1 виділи 7,8,19 лісництва дерев породи смерека загальною кубомасою 37,7 м3, відповідно до яких лісопорушення скоїли вигадані громадяни, які за вказаними адресами не проживають і таких взагалі не існує. У результаті ДП „Міжгірське ЛГ” було позбавлене можливості звернутись до суду та отримати відшкодування за завдану шкоду навколишньому природному середовищу на загальну суму 72844,19 гривень. Таким чином, у діях службових осіб Міжгірського лісництва ДП „Міжгірське ЛГ”, які є представниками правоохоронних органів у даному випадку містяться ознаки злочинів, передбачених ч.3 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.
13.02.2009 року прокурором Міжгірського району порушено кримінальну справу за ознаками складів злочину передбачених ч.3 ст.364, ч.2 ст.366 КК України по факту зловживання та вчинення службового підроблення з боку службових осіб Міжгірського лісництва ДП „Міжгірське лісове господарство”

2.Порубка за наявності дозволу, але з недотриманням передбачених у ньому умов стосовно кількості дерев і не тих, котрі зазначені в матеріалах відведення.
Вищевказаний спосіб здійсненого злочинного діяння більш ширше охоплюється способом щодо визначення незаконної порубки, а це – за наявності дозволу, але з недотриманням перед¬бачених у ньому умов стосовно місця, способу і строків порубки, кількості і порід дерев та чагарників, котрий розглядався при плануванні оперативно – розшукових заходів із пошуку ознак протиправної діяльності в лісовому господарстві. При розгляді цього питання, було відзначено, що досліджуване порушення – рубка дерев, за наявності дозволу, але не в такій кількості, і не тих дерев, що зазначені в матеріалах відведення, набули особливого злочинного розмаху. Підстава – прийняття нормативно – правових документів, які б не те щоб удосконалили старі визначені порушення, а, навпаки, відмінили їх, тому що на сьогоднішній день законодавством не визначено механізм заподіяних збитків у результаті вказаної порушеної умови.
З огляду на вищесказане, особисто в своїй практиці я доводжу, що для обчислення розміру завданої шкоди під час рубки дерев, за наявності дозволу, але не в такій кількості, і не тих, котрі зазначені в матеріалах відведення, необхідно застосовувати додаток 1 (до ступеня припинення росту) постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 N 665[15].
Ще один приклад. Працівниками спеціального сектору УДСБЕЗ ГУМВС України в Закарпатській області в ході проведеної перевірки в національному природному парку „Синевир” було встановлено, що восени 2008 року службові особи даної установи під час відведення та проведення вибіркових санітарних рубок в кварталах №№ 36, 38 Син – Полянського природоохоронного науково – дослідного відділення, зловживаючи своїм службовим становищем, порушили статтю 69 Лісового кодексу України, Постанови КМУ від 23.05.2008 №761 „Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів” – без оформлення відповідних дозволів та документів допустили незаконну рубку дерев, чим завдано істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам.
Так, під час проведення вибіркової санітарної рубки в кварталі №36 відповідно до лісорубного квитка від 15.08.2008 № 10 було відведено 185 дерев породи ялина, в т.ч. 52 неліквідних стовбурів породи ялина. Проведеною перевіркою виявлено незаконно зрубаних і необлікованих 4 дерева породи ялина загальною кубомасою 16.5 м3, чим завдано шкоду навколишньому природному середовищу на суму 7527.00 грн. Крім цього, згідно матеріалів відведення до лісорубного квитка в рубку відведено 52 стовбура неліквідних дерев породи ялина, яких під час контрольного переліку обліковано 15 шт., в т.ч. 7 незрубаних стовбурів. У ході проведення контрольного переліку та огляду місця події не виявлено 37 неліквідних стовбурів чи неліквідної деревини біля пнів зрубаних дерев, загальна маса з яких становить 39.31 м3 на суму 3931 грн. Перевіркою проведення правильності вибіркової санітарної рубки у кварталі 38/15 площею 8.2 га встановлено, що в рубку згідно лісорубного квитка від 15.08.2008 № 10 відведено 37 дерев породи ялина, в тому числі 11 неліквідних стовбурів породи ялина. Контрольним попневим переліком на даних лісосіках обліковано 71 пень зрубаних дерев породи «Ялина». Різниця між даними відводу та контрольного переліку становить 34 дерева породи «Ялина», які є незаконно зрубаними. Незаконна рубка на лісосіці, зрубаних не в тій кількості дерев породи ялина, становить 105.66 м3. Крім цього, незаконна рубка дерев на лісосіці, зрубаних не тих дерев, що зазначені у матеріалах відведення породи бук, становить 0.63 м3 розміром відшкодування шкоди 522.00 гривень. Таким чином, внаслідок зловживання з боку службових осіб НПП „Синевир” незаконно зрубано 122.79 м3 деревини на загальну суму 64602,00 гривень, чим спричинили тяжкі наслідки у вигляді шкоди завданої Національному природному парку „Синевир” на вказану суму.
09.01.2009 року прокурором Міжгірського району порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст.364 КК України по факту зловживання службового становища з боку службових осіб національного природного парку „Синевир”.
Як показує практика, при проведенні вибіркових рубок, де для обліку вносилися неліквідні дерева, які під час здійснення рубок залишалися на корені, взамін вирубувалися здорові. Інколи трапляється так, що по матеріалам відведених та призначених у рубку дерев по облікам вказана одна кількість дерев, а фактично зрубані не ті дерева: як по кількості (бо не співпадають діаметри), так і по визначеній категорії дерев.
Працівниками спеціального сектору УДСБЕЗ ГУМВС України в Закарпатській області в ході проведеної перевірки в одному із лісництв під час здійснення вибірково-санітарної рубки було встановлено, що згідно поданих матеріалів відводів у даному виділі відведено в рубку всього 96 дерев, з яких 72 зазначені як дров’яна деревина, а інші як неліквідні, загальною кубомасою 59 м3, ліквідна кубомаса складає 40 м3, з яких 40 м3 дрова.
На день перевірки лісосіка знаходиться в стадії розробки. При натурному обстеженні місця рубки комісією обліковано пні від свіжозрубаних дерев у кількості 51 штука, на яких було відпускне тавро. Польова відомість попневого переліку на 1 аркуші – додається.
На вказаній ділянці обліковано 55 штук хлистів, під час обміру яких визначалась їх категорія. Відомість переліку хлистів на 1 аркуші – додається. Загальна кубомаса вказаної деревини становить 60 м3, ліквідна кубомаса складає 51 м3 в тому числі 37 м3 ділової та 14 м3 дров’яної.
За результатами перевірки встановлено, що відведені та зрубані дерева на даній ділянці не співпадають із матеріалами відводу, оскільки в матеріалах відводу, здійснених працівниками лісництва, значаться відведеними в рубку 96 дерев загальною кубомасою 59 м3, а при обстеженні в натурі на виявлених 55-ти зрубаних деревах кубомаса становить 60 м3. При відводі було неправильно визначено категорію дерев, занижені їх діаметри, внаслідок чого в натурі виявлено 37 м3 ділової деревини, яка не значиться в матеріалах відводу та лісорубному квитку.
Але на практиці можуть виникнути чимало й інших обставин, які залежать від різних факторів, і тому, підсумовуючи наведений спосіб протиправного діяння у його тактиці документування, я би хотів більш детально приділити увагу таким питанням:
1. Витребувати копії лісорубного квитка та матеріали, на підставі яких був виписаний квиток: польові переліки відведених в рубку дерев та переліково – цінувальні відомості. Перепровірити правильність проведених розрахунків щодо визначень кубомаси в переліково-цінувальній відомості.
2. Під час натурного обстеження місця рубки вести контроль при внесенні записів облікованої деревини з метою навмисного їх невнесення (пропущених дерев) в польові переліки.
3. Під час проведення розрахунків щодо визначення зрубаної кубомаси, облікованої контрольним попневим обстеженням, яка оформляється переліково-цінувальною відомістю, перепровірити правильність проведених розрахунків.
4. Співставити матеріалами відводу з матеріалами проведеного контрольного обстеження, по яким здійснити аналіз.
3. Порубка за наявності дозволу, але із заниженими діаметрами, розрядами висот та неправильно визначеними (заниженими) категоріями технічної придатності дерев при відведенні лісосіки.
Вказаний спосіб злочинного діяння в лісовому господарстві, на мій погляд, на сьогоднішній день набрав пристойного розмаху, оскільки особи, які відповідно до своїх функціональних обов’язків здійснюють відведення та призначення в рубку дерев, уже давним – давно зрозуміли, що після здійсненої вирубки та вивозки зрубаної деревини з місця вже ніяка перевірка не зможе по пнях з’ясувати, яка ж насправді була сортиментна структура деревини, а по діаметру пня визначити кубомасу зрубаної деревини, як зазначено в листі Держкомлісу України від 29 вересня 2004 №02-13/3712 підписаному заступником голови Держкомітету Ведмідь М.М. [21]: «…Дерева, які були відведені в рубку відповідно до діючих правил та норм, і в подальшому зрубані лісокористувачем, не є незаконно зрубаними і визначення їх об’єму після проведення рубки ( в тому числі через переведення діаметра пня до діаметра на висоті грудей) для контролю якості відведення, чинним лісовим законодавством не передбачено» [21].
З огляду на вказане, якщо рубка ще не розпочата, а якщо і розпочата, то деревина знаходиться на місці згідно вищевказаного листа Держкомлісу: «…Контроль за правильністю визначення обсягу деревини, відведеної в рубку, здійснюється до проведення рубки, відповідно до Настанови з відведення і таксації лісосік. При роботах з контролю якості вищезгаданих робіт перелік дерев також провадиться шляхом обміру їхніх діаметрів на висоті грудей (1,3 м) і поділом за породами, ступенями товщини, а також категоріями технічної придатності (якості) [21].
Отже із вищесказаного випливає, що досліджуване порушення – порубка за наявності дозволу, але із заниженими діаметрами та неправильно визначеними (заниженими) категоріями технічної придатності дерев при відведенні лісосіки може документуватися тільки після оформлення дозволу на проведення рубки, але не пізніше як до початку вивезення з місця рубки зрубаної деревини.
Наприклад, працівниками спеціального сектору УДСБЕЗ УМВС спільно з працівниками СДСБЕЗ Свалявського РВ УМВС України в Закарпатській області в ході проведеної перевірки в філіалі «Свалявадержспецлісгосп» головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Закарпатагроліс» було встановлено, що 12.11.2007 року начальник лісового відділу філіалу “Свалявадержспецлісгоп” Ф. разом із лісниками за вказівкою директора філії “Свалявадержспецлісгосп” провели відведення лісосік головного користування у кв. 54 вид. 3(2) та кв. 54 вид. 3(3). Троє лісників робили обмір дерев, а начальник лісового відділу, в обов’язки якого входить організація відведення та таксація лісосічного фонду та забезпечення контролю за відведення та таксацію лісосік, записував їх діаметр та сортність у польовій переліковій відомості. Лісник Б. робив обмір ліній границь вказаної ділянки.
Наступного дня начальник лісового відділу надав головному спеціалісту лісового господарства Ш. план бусольної зйомки та польову перелікову відомість для проведення матеріально-грошової оцінки.
Головний спеціаліст Ш., в обов’язки якого входить організовувати всі види лісового господарства – планування, розподіл та підготовка лісосічного фонду до рубання та перевіряти якість відведення лісосік на основі даних матеріалів, зробив матеріально-грошову оцінку ділянки та облікову картку природного поновлення від 12.11.2007 року. На основі цих документів ним складено відомість чергової лісосіки на 2008 рік, в якій було вказано, що у кварталі 54/3(2) запас деревини на площі 4,5 га становить – 1295 м3.
Після складання відомості на чергову лісосіку на 2008 рік її підписав головний спеціаліст та головний лісничий. Матеріали відводу та відомість головний спеціаліст погодив у начальника лісовпорядкувальної партії та з головним спеціалістом відділу аналізу та координації співпраці з місцевими органами виконавчої влади та органами самоврядування державного управління охорони природного середовища.
Вищевказані матеріали відводу разом із відомістю чергової лісосіки є підставою для виписки Закарпатським обласним управління лісового та мисливського господарства лісорубного квитка.
06.05.2008 року співробітниками СДСБЕЗ Свалявського РВ УМВС та УДСБЕЗ УМВС України в Закарпатській області із залученням представника обласної екологічної інспекції, представників ДП “Свалявське ЛГ” та філії “Свалявадержспецлісгосп” проведено контрольний обмір (перевірку) дерев кварталу 54/3(2), в результаті якого встановлено загальну кубомасу деревини у кількості 1816 м3. Різниця становить 521 м3 на загальну суму 79 тис. 370 грн.
16.05.2008 року прокурором Свалявського району порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину передбаченого ст.366 ч.2 та ч.3 ст.15 – 364 ч.2 КК України по факту зловживання службового становища з боку службових філіалу «Свалявадержспецлісгосп».
При тактиці документування наведеного способу – порубка за наявності дозволу, але із заниженими діаметрами та неправильно визначеними (заниженими) категоріями технічної придатності дерев при відведенні лісосіки, використовувати такі ж питання, що наведені при розгляді тактики документування способу – рубка дерев, за наявності дозволу, але не в такій кількості, і не тих дерев, що зазначені в матеріалах відведення.
Але при документуванні вказаного питання я би хотів особливо звернути увагу на здійснення перевірок щодо визначення розрядів висот. Як приклад: працівниками спеціального сектору УДСБЕЗ УМВС при проведені комісійної перевірки в Усть – Чорнянському лісництві було встановлено, що відповідно до лісорубного квитка в кварталі 35/3 значиться суцільно – санітарна рубка площею 2.8 га, яка на час перевірки пройдена повністю рубкою. Границі клеймами не відбиті. Проведено контрольний обмір ділянки і встановлено, що площа складає 3.5 га, різниця 0.7 га (25 % переруб).
Крім того, контрольним обміром модельних дерев визначено розряд висот по смереці 1а, а згідно матеріалів відводу ІІ, тобто розряд висот занижено на два розряди, що призвело до заниження виходу деревини масою 123 м3.

4.Здійснення перерубів по площі при розроблені лісосік
Вказаний спосіб здійсненого злочинного діяння вже частково розглядався щодо визначення незаконної порубки, а це – за наявності дозволу на проведення суцільної санітарної рубки, але без дотримання обмежень, встановлених щодо площі, строків, технологій проведення робіт при плануванні оперативно – розшукових заходів з пошуку ознак протиправної діяльності в лісовому господарстві. Чому частково? А тому, що охоплені із вказаних обмежень тільки строки і технології при проведенні суцільно-санітарних рубок. Згідно пункту 52 Санітарних правил в лісах України [9] не передбачено нарахувань майнової шкоди внаслідок порушення обмежень, встановлених щодо площі.
А є ж ще суцільні рубки головного користування, або, як записано ще в Правилах рубок головного користування в лісах України, суцільні вузьколісосічні – «…це рубки, під час яких весь деревостан вирубується повністю, за винятком насінників, життєздатного підросту і молодняку, цінних й рідкісних видів дерев та чагарників, що підлягають збереженню згідно з Правилами відпуску деревини на пні в лісах України» [11], які вже недіючі.
Як показує практика, часто при проведені суцільних рубок чи то – санітарних , чи то – головного користування лісокористувачі здійснюють переруби деревини по площі. Як документувати вказаний злочинний спосіб? Якими нормативно-правовими документами необхідно керуватися…?
Якщо при проведенні перевірки лісосіки по площі, згідно даних проведеної бусольної зйомки лісосіки в натурі, межі відводу не співпадають із межами накладеного бусольного знімання за документами відводу, то за межами лісосіки виявлено дерева, які вважаються незаконно зрубаними.
Відповідно до кількості дерев, які виявлені за межами відведеної ділянки за матеріалами лісорубного квитка, необхідно застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 N 665, додаток 1, який визначив такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту [15].
Працівниками спеціального сектору УДСБЕЗ ГУМВС України в Закарпатській області в ході проведення комплексу оперативно-розшукових заходів припинено злочинну діяльність службових осіб ДП «Брустурянське ЛМГ», які, зловживаючи службовим становищем шляхом підробки документів, безпідставно провели вирубку деревини.
Так, у ході документування було встановлено, що службові особи Плайського лісництва ДП «Брустурянське ЛМГ» в червні 2008 року при відведенні лісосіки на площі 3.7 га загальною кубомасою 2135 м3 в кварталі 1/8 в суцільно – санітарну рубку умисно, з корисливих мотивів, занизили в документах відводу площу лісосіки на 0,15 га та дані зведеної відомості пробних площ, закладених у насадженні, що потребують суцільної санітарної рубки, та підробили акт обстеження насаджень, що проектуються під проведення санітарно – оздоровчих заходів, від 25.06.2008 р. щодо проведення закладки пробної площі 0,30 га з кількістю дерев 108 шт. Вказана лісосіка згідно актів-нарядів розроблена бригадою лісорубів Плайського лісництва в період із липня по жовтень 2008 року.
На підставі наказу Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства від 02.10.2008 № 256 в ДП «Брустурянське ЛМГ» призначено перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності. В ході комісійної перевірки встановлено, що пробна площа на вказаній лісосіці не була закладена, натомість на відповідній території виявлено лише 6 дерев із маркуванням, яке свідчить про розподілення їх за категоріями стану. Внаслідок наведеного недостовірно визначено загальний об’єм кубомаси лісосіки. Згідно даних проведеної бусольної зйомки лісосіки в натурі межі відводу не співпадають із межами накладеного бусольного знімання за документами відводу і за межами лісосіки виявлено зрубані дерева в кількості 68 штук загальною кубомасою 83 м3, чим завдано шкоду ДП «Брустурянське ЛМГ» на загальну суму 144 тис.грн.
За зібраними матеріалами співробітниками УДСБЕЗ ГУМВС прокуратурою Тячівського району 26.03.2009 року порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.364, 366 КК України по факту зловживання службовим становищем та службового підроблення, вчиненого службовими особами Плайського лісництва ДП «Брустурянське ЛМГ».
З метою виявлення незаконних діянь під час проведення перевірок будь-яких суцільних рубок чи то санітарних, чи то головного користування я постійно доводжу, що вказані перевірки необхідно проводити комплексно – натурну бусольну зйомку лісосіки та контрольне попневе обстеження. Для чого потрібна така необхідність здійснення цих комплексних заходів ?
Часто в практиці трапляється так, що, здійснивши перевірку лісосіки по площі, отримана інформація знайшла своє підтвердження, але, перевіривши попневий контрольний облік, виявилося, що загальна зрубана кубомаса деревини не перевищує зазначену кубомасу в лісорубному квитку. Зразу виникає питання: «Чи заподіяна шкода?» У такому випадку, за матеріалами відведення, в які входять польова перелікова відомість, перелікова-оцінювальна відомість, матеріали бусольного знімку і т.д., можуть вбачатися ознаки підроблення документів у відповідності до статті 358 Кримінального кодексу України.
Але бувають й інші схеми злочинних діянь, пов’язаних із здійсненням перерубів по площі при розробленні лісосік. Так, для прикладу: в ході проведення комплексу оперативно-розшукових заходів було встановлено, що при проведенні відводу суцільно-санітарної рубки було виділено лісосіку площею 4.8 га, згідно якої оформлені матеріали бусольного знімку. В подальшому, під час проведення обліку дерев на відведеній ділянці спеціалістами була внесена та облікована у польову перелікову відомість кількість деревини з площі 4.0 га, з якої було вирахувано загальну кубомасу та в подальшому внесено в лісорубний квиток, а інша частина дерев на відведеній площі 0.8 га була умисно спеціалістами утаєна для подальшого розкрадання.
Як правило, у ході проведення перевірок суцільних рубок, на якій відбулися рубки, виконуються тільки бусольні знімки на предмет контрольної перевірки по площі. Натурний контрольний попневий перелік дерев на зрубаних суцільних площах не проводиться, тому що це досить громіздка робота.
Отже, при проведенні ревізій суцільних рубок необхідно здійснювати комплексні перевірки, тобто проведення натурної бусольної зйомки лісосіки та контрольного попневого обстеження.

5.Здійснення розкрадань сортиментної деревини при розробці лісосік
Наказом Держкомлісгоспу України від 19 грудня 2005 № 205 затверджено Інструкцію з обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного комітету лісового господарства України [20].
Відповідно до загальних положень вказаної інструкції (пункт 1.3.) основними завданнями обліку лісопродукції є:
– своєчасне, якісне та достовірне відображення руху лісопродукції;
– контроль за роботою матеріально-відповідальних осіб;
– одержання даних про залишки лісопродукції;
– контроль за зберіганням і використанням лісопродукції;
– облік та контроль за сплатою відвантаженої лісопродукції;
– вжиття заходів щодо попередження нестач, крадіжок і незаконного витрачання лісопродукції;
– проведення планових і раптових інвентаризацій лісопродукції на місцях зберігання для звірки фактичної наявності з даними обліку і своєчасного відображення в бухгалтерському обліку наслідків інвентаризацій.
Однією з важливих умов організації обліку лісопродукції є своєчасне, якісне і достовірне складання первинної документації по заготівлі, зберіганню, реалізації і використанню на власні потреби лісопродукції на всіх стадіях виробництва і місцях зберігання.
Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообороту терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.
Первинні документи підлягають обов’язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов’язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув’язка окремих показників.
Головний бухгалтер забезпечує дотримання встановленої даною інструкцією методології обліку лісопродукції в усіх підрозділах підприємства.
Забороняється приймати до виконання первинні документи по обліку лісопродукції, що суперечать вимогам інструкції.
Працівники, пов’язані із зберіганням, переміщенням, переробкою, відпуском і реалізацією лісопродукції, в установленому порядку несуть матеріальну відповідальність за спричинену підприємству шкоду.
Основними джерелами надходження деревної сировини є: рубки головного користування, рубки, пов’язані з веденням лісового господарства, інші рубки.
У відповідності до положень пункту 3.7. вказаної Інструкції з обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного комітету лісового господарства України: «В окремих випадках проводиться уточнення якості лісопродукції. Вона здійснюється спеціальною комісією, яка призначається керівником підприємства.
Комісія на підставі перевірок переводить лісопродукцію в більш якісні сортименти і навпаки та складає Акт на зміну якості продукції (форма ЛГ-19). Комісія також встановлює причини зміни якості лісопродукції та вносить пропозиції щодо притягнення до відповідальності винних осіб, якщо таке було встановлено» [20].
Відповідно до наказу Держкомлісгоспу від 19.12.2003 № 205 [20] розроблені методичні вказівки по застосуванню спеціалізованих форм первинного обліку лісопродукції (додаток № 2), із змісту яких «Акт на зміну якості продукції (форма № ЛГ-19) складається для переведення ділової деревини із одного сортименту в інший, ділової деревини в дрова, ліквідної лісопродукції в неліквідну і навпаки.
Акт складається комісією, призначеною керівником підприємства у двох примірниках, один з яких подається разом зі звітом у бухгалтерію підприємства, другий залишається в структурному підрозділі» [20].
В останній час почастішали випадки розкрадань сортиментної деревини при розробці лісосік. Наприклад, працівниками спеціального сектору УДСБЕЗ ГУМВС України в Закарпатській області в ході проведених заходів було встановлено, що матеріально-відповідальними особами в одному із лісництв здійснюється реалізація лісопродукції по заниженим сортиментним структурам.
Згідно вказаної інформації встановлено, що службові особи лісництва порушили пункт 3.7 Інструкції з обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного комітету лісового господарства України від 19 грудня 2005 № 205, внаслідок чого констатовано відхилення виходу лісопродукції за видами і сортами, які планувалися заготовити (за даними сортиментної та товарної структури лісосіки) з фактичним виходом деревини, та підприємством недоотримано фінансових ресурсів в загальній сумі 123 тисячі гривень.
Підсумовуючи наведений спосіб протиправного діяння у його тактиці документування, я б хотів більш детально звернути увагу при проведені перевірки на правильність здійснених розрахунків планової сортиментної структури , яка визначається згідно матеріалів відведених та призначених у рубку дерев.
ВИСНОВКИ
Інтеграція України в Європейське співтовариство проголошена стратегічною метою уряду, що діє. Її досягнення неможливе без кардинальних змін у всіх сферах життя держави. Лісовий сектор – не виключення. Проте стратегію його реформування визначити вкрай складно. Річ у тому, що з лісом і деревиною пов’язано багато груп населення, що мають різні інтереси. В більшості своїй їх представники негативно оцінюють поточну ситуацію, але пропонують різні, більш того, прямо протилежні дороги її поліпшення. Про це свідчить, як преса, так Верховна Рада поточного скликання, що породила рекордну кількість (одинадцять) законопроектів, прямо пов’язаних із лісом і деревиною. «Ввести десятирічний мораторій на вирубування і подвоїти площу заповідників», – радять одні. «Здати державні ліси в оренду і потроїти об’єм лісозаготівель», – вимагають інші. «Заборонити експорт деревини і продуктів її переробки», – наполягають треті. «Залишити все як є», – пошепки підказують четверті. Навіть діти знають, що на возі, який тягнуть в різні боки, далеко не виїдеш. Аби попасти туди, куди хочеш, треба з розумом запрягати і твердою рукою правити.
Оскільки кінцева мета відома, перш ніж до неї рушити, розумно придивитися до досвіду тих країн, які вже досягли бажаного.
Відомо, що будь-яка держава по відношенню до лісу виконує 4 основні функції:
• законодавчу (визначає лісову політику, видає закони і нормативи);
• контрольну (стежить за станом всіх лісів і дотриманням законів і правил);
• господарську (веде або організовує господарство в державних лісах);
• забезпечення розвитку (підтримує лісову науку, освіту, інвентаризацію лісів, лісову статистику і планерування, захист і охорону коштовних лісів, інколи лісовідновлення і лісорозведення).
Залежно від того, як ці функції розподілені між різними інституціями, можна виділити три основні моделі управління лісами.
Наприклад, комплексну модель відрізняє те, що єдине державне лісове відомство виконує функції адміністративного і контрольного органу відносно всіх лісів і веде господарство в державних лісах. Історично даний тип управління був характерний практично для всіх європейських держав. У даний час існує ряд його модернізацій. Класична комплексна модель управління збереглася у ряді високорозвинених, соціально і екологічно благополучних європейських держав – Німеччині, Бельгії, Данії. Відомчий варіант даної моделі і сьогодні характерний для постсоціалістичних країн, на території яких Радянська влада існувала більше 70 років, у тому числі і для України.
Лісове законодавство України успадкувало практично колишні радянські лісівницькі норми і правила, тобто правила затратної системи за економічним змістом і за політичним – галузевої (загальнодержавної), без конкретної відповідальності за екологічний стан лісових екосистем і наслідки економічної діяльності суб’єктів господарювання, у тому числі й за раціональне використання родючості лісових ґрунтів за типами лісу і т. ін.
Виникає питання: а яка в нас модель управління лісами? Хіба що… згідно наведеної парадоксальної формули лісівника: сам оцінюю, сам плачу, сам рубаю, сам себе контролюю…
Підводячи загальні підсумки нашої теми, перш за все хотілося б відзначити, що документування злочинів можна здійснювати тільки тоді, коли відповідне вчинене лісове діяння буде чітко передбачене чинним законодавством і буде відображати кримінальну протиправність злочину. Ця вимога ґрунтується на відомому принципі nullum crimen nulla poena sine lege, безпосередньо випливає із положення п. 22 ч.1 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого діяння, які є злочинами, та відповідальність за них визначається виключно законами України, і уточнює вказане положення.
На даний час в лісовому законодавстві, хоч і є так звані бланкетні (юридичні) норми, а це:
– Санітарні правила в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України постанова КМУ від 27 липня 1995 р. № 555 [9];
– Правила рубок головного користування в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 559 [10];
– Правила поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 724 [13];
– заготівлі деревини під час спеціального використання лісових ресурсів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2007 № 761 [14]; але, за винятком Санітарних правил, невизначено заподіяння охоронюваному об’єкту посягання шкоди, яка є невід’ємною ознакою злочину.
Виходячи з вищенаписаного, про яке лісове законодавство і документування злочинів можна говорити на інших об’єктах лісового господарства, скажімо Міністерства агропромислового комплексу (у розпорядженні якого за відомчою підпорядкованістю по розподілу загальної площі знаходиться 17 % земель лісового фонду України і якими ж вони інструкціями та настановами користуються).
Врешті-решт хотілося б сказати, що законотворці мають усвідомити, що без гармонізації лісового господарства та системи обліку і господарювання з європейським досвідом, роздержавлення управління господарською діяльністю лісгоспів, ґрунтовного реформування лісового законодавства, чинної системи економічних відносин суб’єктів виробничої діяльності лісового господарства, лісової промисловості й органів контролю неможливо досягти узгодження інтересів держави і підприємців. А значить, і покращення екологічного стану як у Карпатському регіоні, так і в інших областях.
ЛІТЕРАТУРА
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – № 30. – ст. 141.
2. Кодекс про адміністративні правопорушення України // Internet. – http://www.rada.kiev.ua.
3. Лісовий кодекс України в редакції від 21 січня 1994 року, зі змінами та доповненнями;
4. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. 5-те видання, перероблене та доповнене / За редакцією М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2008.
5. Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» від 21 січня 1994
6. Закон України “Про Конституційний Суд України” // Internet. – http://www.rada.kiev.ua.
7. Указ Президента України від 31 грудня 2008 № 1223 «Про зупинення дії окремого положення постанови Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2008 року № 929» // Internet. – http://www.rada.kiev.ua.
8. Указ Президента України від 22 квітня 2009 № 259 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України» // Internet. – http://www.rada.kiev.ua.
9. Постанова КМУ від 27 липня 1995 № 555 «Про затвердження Санітарних правил в лісах України» // Internet. – http://www.rada.kiev.ua.
10. Постанова КМУ від 27 липня 1995 № 559 «Про затвердження Правил рубок головного користування в лісах України» // Internet. – http://www.rada.kiev.ua.
11. Постанова КМУ від 29 липня 1999 № 1378 «Про затвердження Правил відпуску деревини на пні в лісах України» // Internet. – http://www.rada.kiev.ua.
12. Постанова КМУ від 21 грудня 2005 № 1260 «Про затвердження Тимчасового порядку видачі сертифіката про проходження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій».
13. Постанова КМУ від 12 травня 2007 № 724 «Про затвердження Правил поліпшення якісного складу лісів» // Internet. – http://www.rada.kiev.ua.
14. Постанова КМУ від 23 липня 2007 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» // Internet. – http://www.rada.kiev.ua.
15. Постанова КМУ від 23 липня 2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» // Internet. – http://www.rada.kiev.ua.
16. Постанова КМУ від 22 жовтня 2008 № 929 «Про затвердження Правил рубок головного користування в гірських лісах Карпат» // Internet. – http://www.rada.kiev.ua.
17. Ухвала Конституційного Суду України від 4 березня 2009 № 17-у/2009 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 11 Правил рубок головного користування в гірських лісах Карпат, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил рубок головного користування в гірських лісах Карпат» // Internet. – http://www.rada.kiev.ua.
18. Постанова ПВС від 10 грудня 2004 № 17 “Про судову практику в справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля ” (п. п. 3, 9).
19. Ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 11 травня 2004 року (витяг) „Лісника не визнано службовою особою, а тому його дії, пов’язані з неналежним виконанням обов’язків з охорони лісу від самовільної порубки, кваліфіковано за ст. 197 КК України”.
20. Інструкція з обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного комітету лісового господарства України, затверджена Наказом Держкомлісгоспу України від 19 грудня 2003 № 205.

21. Лист Державного Комітету лісового господарства України від 29 вересня 2004 № 02 – 13/3712
22. Методичні положення по відведенню і таксації лісосік головного користування м. Ірпінь – 2000р.
23. Бобко А., «Удосконалення лісового законодавства» “Економіка України” – серпень 2002. – № 8
24. Кирилюк С., Полякова Л., Попков М., Сторожук В., Про ключові поняття лісового законодавства України // Wood Business. – 2002. – № 1
25. Мейтус В.Ю. Коррупция. Экономический и информационный анализ. – К.: Нора-принт, 2003.

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Сутність лісового господарства……………………………………….6
1.1. Поняття, зміст лісового господарства……………………………………… 6
1.2. Оперативно-розшукова характеристика лісовго господарства та
його особливості…………………………………………………………………………….10
1.3. Нормативно-правове регулювання проотидії злочинів в лісовому
господарстві…………………………………………………………………………………..15
Розділ 2. Організаційно-тактичні засади викриття злочинів в лісовому
гоподарстві…………………………………………………………………………………….21
2.1. Інформаційно-аналітичне забезпечення протидії злочинів у лісовому
господарстві…………………………………………………………………………………..21
2.2. Планування оперативно-розшукових заходів із пошуку ознак
протиправної діяльності в лісовому гоподарстві……………………………..29
2.3. Тактика документування протиправних дій осіб, які вчиняють злочини
в лісовому гоподарстві…………………………………………………………………..38
Висновки………………………………………………………………………………………..50
Література……………………………………………………………………………………..52

МИХАЙЛО ДЕРБАЛЬ,

провідний спеціаліст Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства