Cімейство лосів врятували

IMG_0320 (1)

У єгеря ДП «МГ «Звірівське» Романа Бокія вівторковий день почався з телефонного дзвінка.
– Їду у свій обхід і бачу, як на річці Путилівці чотири лосі провалися під лід, борсаються, можуть потонути, – із слухавки доносився схвильований голос майстра лісу Святослава Ліщука. – Потрібно рятувати, бо загинуть.
Роман Юрійович про подію повідомив директора Звірівського мисливського господарства Ярему Байду, а сам сів у машину і поїхав на місце події. Між селами Дубище і Башлики річка особливо небезпечна і норовлива, має глибокі яруги та ями. Ось там, намагаючись потрапити до урочища Гребеньки Мощаницького лісництва, і провалились звірі. Роман Бокій побачив, як вони борсалися серед уламків криги. Схоже було, що у пастку потрапила ціла лосина сімейка. Сохань зі всієї сили намагався вибратися на лід, але кожного разу копита тільки розколювали підмиту кригу. Поруч боролися за життя лосиха та двоє її дитинчат. Навіть люди, шукаючи рятунку, йдуть по головах інших, щоб вибратися із води, а тут лосі старались не тільки втриматися самі на плаву, а й своїм прикладом підбадьорити малечу. Чоловіки розгубилися, стали думати, як врятувати незвичне сімейство, зрештою взялися прорубувати канал, хоч це було дуже небезпечно. Коли дорослим лосям вдалося по ньому наблизитися до берега й вони відчули під ногами землю, то стали вистрибувати на лід. Спершу вибравсяч рогач, і, хоч підйом тут не з легких, за мить вже був на березі. За ним з крижаного полону видряпалась і лосиха. А ось малеча дна дістати ще не могла і їй довелося несолодко. Роман Бокій і Святослав Ліщук продовжували прорубувати шлях до берега. І якоїсь миті малий лосюк – він був дещо крупніший і здоровший – таки скористався ним, вискочив на лід і пішов слідами батьків, а самочка з кожною миттю втрачала сили. Збігло вже більше години, як вона боролася за життя.
– Ми вже збиралися підчепити її поясами чи мотузками, аби витягти, – розповідає Роман Бокій. –Це було дуже небезпечно для нас і лосенятка, та й наблизитись до нього майже не було змоги. Та нам таки вдалося прорубати до неї канал і якось майже блискавично схопити за вуха і висмикнути з води.
Лосеня було настільки втомлене, що впало на лід, мов неживе, і ще з півгодини приходило до тями. Єгер вже думав забирати на господарку, поки окріпне. Підійшли ближче, а воно підняло голову і нашорошило вуха. Явний сигнал, щоб трималися від нього подалі. Зрештою зіп’ялося на ноги, вибігло на берег й за прикладом старших, що через метрів двісті таки перепливли річку, знову стрибнуло на кригу з надією перебратися на інший берег. І його знову спіткала невдача. Берег – ще та круча! Тож лосеня вже вдруге провалилося під кригу, опинилося у воді. Ситуація ускладнювалася ще й тим, що тут глибоке місце, швидка течію, а берег крутий і до того ж вкрився кіркою льоду. Що тільки лосеня вистрибне, одразу сковзається і летить назад, пірнає під воду.
– Ми зайшли збоку, знову взялися прорубувати в очереті шурф, намокли. Зо дві години лосеня ще барахталось у воді, а обезсилівши, зіперлося передніми копитцями об лід, стало прохально дивитися на людей. Святослав по побілці викликав на підмогу синів – Валентина і Юру. Вони примчалися на мотоциклі і допомогли нагнати лосеня у пробитий серед криги карман, постояло там, вистрибнуло і невдовзі було вже у лісі.
Єгер із майстром подалися назирці. Боялися, щоб ослабла тварина не злягла де на землю: могла б замерзнути. Пройшли кілька кварталів, самочка не спинялася. Обоє розуміли, що кров у звіра розігрілася, але продовжували йти… Кілометрів за два побачили, що сліди всіх чотирьох особин зібралися докупи, сімейка знову об’єдналася і далі помандрувала разом у безпечне місце.
– Тут проходить міграційний шлях диких звірів, – ділиться спостереженнями Роман Юрійович. – Йдуть вони з Рівненської області через Звірівські масиви у район Маневицьких пущ. У нас довго не затримуються. Від сили можуть пробути місяць-два. Може їх не влаштовує кормова база, турбує людський фактор або є інша причина, але ці велетні згодом мігрують в глибинні ліси (вочевидь, у район Черемського природного заповідника, де мають і належну кормову базу, і єгерський захист від браконьєрів є – С. Ц.). Зазвичай, звірі перебираються через Путилівку плавом, адже о цій порі морозів ще нема. А тут річка широка – до двадцяти метрів, робить загин. З берегів вже лід, віддалік неокріпла крига, ще й присипані сніжком ледь затягнуті промоїни… От і провалилися… Добре, що ми нагодилися.
Роман Бокій відзняв все на цифрову камеру. Каже, це його другий фільм про порятунок диких звірів. Перший був про благородного оленя, що потрапив у браконьєрську петлю. Це було у березні 2013-го. Напередодні обійшов цілий лісок, до вечора зняв близько десятка петель. А наступного ранку з товаришем поїхали перевірити, чи не пропустив яку. І точно: одну сталеву пастку не вгледів, у неї і потрапив худющий велетень-сохань. О, благородний олень ще більш потайний, аніж лось. І силач не менший! Щоб його визволити, знадобилось четверо хоробрих і відчайдушних єгерів. Олень борюкався… Довелося довгими жердинами вкласти звіра на землю й тварина змирилася, стала чекати на вирішення своєї долі. Хтось розпутував стальну петлю, а Роман притримував лежачого оленя за роги. .. Знявши петлю, забрали жердини і відбігли на безпечну віддаль. Олень не ворушився… Єгері спробували підбадьорити його вигуками і тими ж таки жердинами. Він підвівся і ще якийсь час стояв, не вірячи, що петлі більше нема. А потім, впевнившись, що вільний, рушив, зробив кількадесять кроків і впинився, озирнувся на рятівників, ніби дякуючи, постояв і неквапом пішов своєю стежкою. У ДП «МГ «Звірівське» єгер працює з 2007 року, набачився різного звіра. Траплялося, що виходжував хворих козлів, від лютих морозів рятував оленяток і кабанів, підгодовував зубрів, затримував браконьєрів із оленями, козами, кабанами, був побитий… Словом, всього довелося набачитись, а ось щоб цілу сімейку лосів рятувати! Це уперше.
– Лось – рідкісна тварина, – каже рятівник. – Зазвичай, як хороший корм і добрі умови, самка приводить двох лосенят. Торік зима була легка, великих морозів і снігів не було, ось і народила двійню. Побачити сімейство лосів, ще й напередодні Різдвяних свят – суще диво. Рідкому природолюбу так пощастить. Усі четверо триматимуться разом, допоки молоді не знайдуть пару, а лосиха не приведе нове потомство. Але й тоді звірі не втрачають зв’язку: твориться стадо, лосиний рід.
Роман Бокій вже зробив презентацію свого фільму. Першими глядачами стали друзі, дружина Ірина та доньки. Старшенькій Ані три рочки і вона у великому захваті від таткового кіно, а меншенька – чотиримісячна Віка – ще з янголами спілкується, лиш лепече та рученятками до когось помахує. Вона може знає щось таке, чого дорослі не розуміють. Принаймні, друзі рятівників не вірять, що лосина сім’я була насправді і навіть «купалась» у Путилівці. «Це все вигадка!.. – кажуть. – Таке навіть придумати важко. От вже вигадники…» Побачимо, що казатимуть, переглянувши фільм Романа Бокія.
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

IMG_0320 IMG_0321 (1)

97xh3sr5yx3pn0cRmEkNt7JdZn0=IMG_0320 A8r-fodUHMg2aXbPcieDZ7gRr9Y=IMG_0320 axPxnTPlYdmsgZgDFPnvOIKVZ0o=IMG_0325 G6+36YvPcdFLGvk6P3UFBzGBFHs=IMG_0321 IPexDbj96lBzWxGU5UR2n86-CvU=IMG_0327 jgVSGXRVeRZX49l8hHe5Xdf5PY4=IMG_0326 nb2FZC7ZzJKLxzvHyttAS0dHApk=IMG_0328 nE561t7zrvSV1Vt8BSyiZ3QKj24=IMG_0329 nFH8eUr28DQcoDIXlaMUWRIOGJ8=IMG_0323 PYDqIse0o2jKkjWfqEvjOuglbXo=IMG_0321 PxlnxJrVhh+Uki5O8zLBZqw6Fj8=IMG_0336