Матки свій шлюб із обранцем вкладають на небесах. Для цього вилітають із вулика і піднімаються на два кілометри вгору – аж під хмари. За ними летять і трутні. Не кожному під силу піднятися у таку височінь. Але з найвитривалішим, найбільш люблячим і сильним матка укладає шлюб і любиться у небесах.
Одна з найкращих лісових пасік знаходиться у Губинському лісництві ДП «Володимир-Волинське ЛМГ». До неї від лісництва провадять лісничий Ігор Іщук та головний лісничий ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» Володимир Туревич. Ось розступаються дерева і на мальовничій лісовій поляні перед нами постає маленьке бджолине сільце з ошатними хатинками-вуликами. Біля них клопочеться пасічник Володимир Шишко. Зняв дахівку вулика, димарцем чемно подимлює, щось поговорює до божих комах, обережно дістає рамки із медовими сотами. Звіддалік чоловік схожий на космонавта, адже вдягнутий у захисний шолом-сітку. Повільно іду поміж вуликів. Їх на цій пасіці близько 60. Бджолам – не до мене. Ці трудівниці з медовим взятком поспішають до маленьких отворів-дверцят, інші летять до пахучих лісових трав та цвіту.
– Чи не кусаються ваші трудівниці? – запитую у Володимира Володимировича, наблизившись.
– Якщо з ними по доброму, то не кусаються, – посміхається у вуса. – Але, як бачите, кожен пасічник користується захисним вбранням та димаркою.
Він обережно дістає налиті медом вощини і кладе у корзинку.
– Перший мед цьогорічного сезону, – каже поважно. – Наші бджілки попрацювали сумлінно. Дуже добрий взяток.
– А скільки бджілок у такій хатинці? – цікавлюся.
– У цій – 600 тисяч, – мовить пасічник. – Це найсильніша сім’я. В інших буває від 150 тисяч і більше.
Дізнаюся, що його трудяги у пошуках нектару і пилку за день налітують сотні, якщо не тисячі кілометрів. Лісовий мед – найцілющіший і найсмачніший, адже цей ліс екологічно чистий, у ньому багато цілющого різнотрав’я. Та й дерева дають поживу, адже росте липа, черешня, обліпиха, ліщина, волоський горіх, дуб, модрина… Бджілка приносить дуже велику користь самому лісу, бо робить велику роботу по запиленню дерев і зілля. Вважають, що завдяки цим крилатим трудівницям ліс стає здоровішим, краще росте.
– А дикі бджоли у цьому лісі ще не перевелися? – запитую.
– Декілька роїв у дуплах старих дерев живе, – каже господар пасіки.
Помічаю на гілках дуба незвичний продовгастий будиночок. На вулик не схожий. Виявляється, це пастка для бджіл, що рояться. Кожного літа з вуликів разом із молодою маткою вилітає рій. Його потрібно вчасно перейняти і повернути до якогось із вуликів. Якщо цього вчасно не зробити, можна втратити.
– Взагалі то на цій пасіці донедавна було 56 бджолосімей, але за ці місяці відбулося поповнення, – пасічник показує на вулики, у які підселив нові рої.
З подивом дізнався, що матки свій шлюб із обранцем вкладають на небесах. Для цього вилітають із вулика і піднімаються на два кілометри вгору – аж під хмари. За ними летять і трутні. Не кожному під силу піднятися у таку височінь. Але з найвитривалішим, найбільш люблячим і сильним матка любиться у небесах і вже оплідненою безпомильно знаходить дорогу до свого будиночка, а там диви за якийсь час і рій за собою піднімає.
Бджілці без людини тепер важко вижити, бо має багато ворогів. Узимку можуть миші залізти і знищити сім’ю. Великого клопоту бджілкам і пасічнику завдають ледь помітні кліщі та інші хвороби. Тож Володимир Шишко щотижня має переглянути усі вулики. Бджоли без нижніх підкрилець – явна ознака, що у вулику завівся кліщ. Тоді доводиться обробляти лікарськими препаратами. Володимир Шишко – випускник Рожищенського зооветеринарного технікуму. І хоч за фахом він ветлікар, та пройшов і курси паічника. Свого часу прийняв пасіку у господарстві «Дружба» Локачинського р-ну. Це у селі Заячиці.
– Було всього десять вуликів, коли приймав, – пригадує Володимир Володимирович, – а через рік мав уже 115 бджолосімей. На жаль, на 23 лютого їх повідкривали місцеві хлопці. Всі бджоли загинули. Було так прикро і образливо, що я туди більш не повернувся. Тепер ось пасічникую у Губинському лісництві.
На лісовій пасіці йому допомагають Микола Роман та Віталій Білявський. Роботи, зазвичай, дуже багато. Потрібно не лише зібрати мед, а подбати про взяток пилку, воску, прополісу, бджолиного молочка, також поопікуватися безпекою та здоров’ям самих комашок, про чисту воду для нектароносиць. Ми навіть побачили бджолиний водопій. І такий є на пасіці. Щоправда, вода тут злегка підсолена. Бджолі без такого напою у спеку, як і людині, не обійтися.
– А скільки меду заготовляєте? – поцікавився.
– Цього разу зібрали двісті кілограмів, – повідомив Володимир Володимирович. – Це був дуже добрий сезон для моїх бджілок.
Лісівники мед продають не тільки своїм працівникам, а й усім охочим. І ми спробували цього цілющого лісового частунку: смачний і корисний. Звісно, такого меду на базарі не купиш. Пахучий, чистий, натуральний. Словом, лісовий цілитель. Тільки на ліки й тримати.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
На фото автора: на пасіці.